Art

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 22 Feb, 2016

Нині «Photobookshow Kyiv» закликає українських фотографів взяти участь у проекті та надати для нього свої роботи. Деталі можна дізнатися   тут .

 

Проект «Photobookshow» зародився у 2011 році в Брайтоні (Англія). Організація проводить кілька івентів у рік, серед яких – воркшопи та обговорення.

 

Джерело: photobookshow.co.uk

By UC Family Magazine 11 Aug, 2014
1-3 серпня 2014 року в селі Урич Львівської області вдев’яте відбувся щорічний фестиваль української середньовічної культури – Ту Стань, який у 2012 році увійшов до списку 100 кращих подій для туріндустрії України.На три дні відвідувачі фестивалю мали змогу зануритися у атмосферу середньовічного життя, подивитися на турніри та поєдинки лицарів, навчитися народних ремесел, скуштувати місцевої їжі і взагалі – гарно відпочитисеред мальовничої природи Карпат. Тож як все відбувалося…
By UC Family Magazine 11 Aug, 2014

У с. Розлуч Львівської області на Вас чекають понад 15 відомих гуртів України, велопробіг до Польщі, висадка дерев, чайна церемонія, семінар з йоги, фотосушка, кіно і не тільки.

Green Fan Fest пройде в передгір’ї Карпат у с. Розлуч Турківського району Львівської області. Фестивальна долина готова прийняти понад 10 000 меломанів, джеральна Нафтуся дозволить оздоровитися і втомити спрагу, а унікальний дерев’яний костел ознайомить з архітектурою одновежевих храмів німецьких колоністів в стилі неоґотики на теренах України. На південний схід від села розташована гора Розлуч (932 м), неподалік від якої бере свій початок річка Дністер.
Хедлайнерами фестивалю стануть: “ТіК”, ” Dakh Daughters” та “Rock-H”. Також на сцені відіграють “Тінь Сонця”, “Кораллі”, “Los Colorados”, “Bandurband “, “ФЛІТ”, “Механічний апельсин”, “В.О.Д.А”, “Cherry band”, “Станція El”, “Перекоти Поле”, “Макака” та інші.

У програмі передбачено:

велопробіг до Польщі,
висадка дерев,
викладання великого вишиття на схилі,
екодизайн,
квитки зі страхуванням,
лекції по здоровому харчуванню,
чайна церемонія,
фотосушка,
лендарт,
семінар з йоги
літературна сцена

На території фестивалю також будуть діяти: перший велопаркінг з охороною, пункти збору батарейок, установки для екозарядки телефонів, Еко-установки для показу короткометражних фільмів.
На території працюватиме наметове містечко, забезпечене питною водою і дровами, яке цілодобово знаходитиметься під належною охороною.

Коли: 30-31 серпня 2014 року
Місце: с. Розлуч, Львівської області
Вхід: 100 грн.

Джерело:   Хвиля української музики «Молоде радіо»

By UC Family Magazine 11 Aug, 2014

Лідер рок-гурту з міста Рівне «От вінта» Юрій Журавель віднедавна відомий також українцям в усьому світі ще й як художник. Його карикатури на українських і світових політиків поширюються не лише соціальними мережами, їх друкують поважні газети й журнали. Юрій намагається бути сучасним, оперативним і креативним в очах тисяч людей, які підписані на його сторінку в інтернеті, але й не полишає головного дітища, рокабільного гурта «От вінта» (назва походить від авіаційного терміну російською мовою, що означає дослівно «Відійди!»). З хлопцями Юрко їздив нещодавно до Канади, а тепер співає для українських вояків в зоні антитерористичної операції. Про музику, малюнки, українську історію і українське майбутнє говорили з Юрієм у київській арт-кнайпі «Купідон».

Розмовляв   Роман Кабачій. Спецiально для UC Family Magazine

 

  • Почнемо з місця народження, – Овруч, Полісся – випадкове чи родинне місце народження? 
  • Випадково – тато у мене військовий, я зареєстрований у Овручі, а народився у Камінь-Каширському р-ну Волинської області, майже в колясці військового мотоцикла, – тато віз у пологовий шпиталь…У дитинстві я не усвідомлював, що це земля, просякнута справжньою русинською історією. Звідти корені пускає Добриня Нікітіч, князь Мал, якого з древлянами Ольга знищила, але край залишався богатирським, а зараз має всі нагоди, аби свою історію відновлювати.

     

  • Наскільки важливою для українців в об’єднаній Європі буде їхня регіональна тотожність? 
  • Звичайно так. У будь-якому випадку маємо пам’ятати, що це ми нащадки Русі, справжні русини. Наша історія набагато глибша, ніж історія наших північних сусідів. Пригадую, як ми були свого часу на екскурсії в Петербурзі, і наш гід і компаньйон заодно показав нам Пітер, пройшлися по Ермітажу, Петродворець побачили, Кунсткамеру, і насамкінець він нам каже таку фразу: «Звісно, Пітер це велике місто, тут є що подивитися. Тут глибока історія, не те що там у вас на Україні». Ми його зафукали.Наша проблема в тім, що ніхто не займається популяризацією української історії. Її сміливо треба не лише викладати в школах, а випускати книжки, фільми, мультфільми. Більш пропагандистсько і більш професійно та гарно. Нам не вистачає героїки, сексуальності на цьому напрямку, сучасності. Щоб знову ж таки, молодь, дитина, юнак чи дівчина не мочитиметься під під’їздом, якщо вона знатиме, що вона нащадок князівського роду.

     

    Музика і малюнок: конкуренція чи гармонія?

  • Що зробити, аби українська якісна музика панувала в радіо і ТБ? 
  • Рок-енд-рол так чи інакше завжди себе популяризував знизу, з мас. Але кардинальних змін згори нам би не завадило, щоб не повторювалося постійно «бідний, бо дурний, а дурний бо бідний». Як би там не було, ротації на телебаченні   [ йдеться про постійну появу кліпів конкретного гурту в ефірі – Р.К.]теж непогано діють. Бо чим більше ми заробляємо грошей, тим кращий, якісний і презентабельний ми робимо продукт. Більш форматний і адаптований до вимог.
  • Якою була «дорога до творчості», з чого все почалося? Чи не було бажання співати-малювати формою протесту проти батька-військового? 
  • Тато військовий, підполковник запасу, комуніст. По-іншому тоді не можна було. Тато-комуніст а мама шкільна вчителька і місцева активістка. Це люди, які не можуть спокійно всидіти на місці, у яких є зайва енергія, аби допомагати іншим. Вони постійно організовують навколо себе людей для реалізації певних громадянських ідей. На виборах ми ніколи спільної мови не знаходили. Але на останніх виборах мама запитує: «Юра, а чому ти ніколи ні за кого не агітуєш?» Я відповідаю, ну ви ж дорослі люди, маєте самі визначатися. І тут мені кажуть: ми з татом вирішили за лідера Правого сектора Яроша голосувати. Я був у шоку. Це приклад, як Майдан і останні події відкрили людям очі. Україна вже не така, як була колись. Українці, а особливо на Західній Україні, врешті почали себе правильно і якісно ідентифікувати.
  • Мій знайомий, лідер гурту «Гич оркестр» Мар’ян Пирожок до відомої музичної кар’єри був досить цікавим художником, але вже тоді говорив, що музика для нього важливіша. Твої шаржі-карикатури приносять не меншу славу ніж музика. Вони конкурують між собою – музикант і художник? 
  • Я спілкуюся із багатьма такими людьми, для яких у висловленні свого внутрішнього світу не вистачає якогось одного жанру мистецтва. Хочеш щось донести – піснею не завжди виходить; окрім того до амплуа гурту «От вінта» причепилося кліше, що ми граємо гоп-ца-дрица, і коли ми грали якусь серйознішу річ, баладу, то люди зовсім інакше тоді починають поводитися – говорять між собою, виголошують тости, або ж вимагають більш драйвовішу пісню.

«В соцмережі як в бібліотеці: яку книжку захотів, таку й взяв»

  • Які цілі має музика «От вінта»? Чи ставите завдання комусь подобатися, чи «пусть лучше он [ світ]   прогнется под нас» [ цитата з пісні гурту Андрія Макаревича «Машина часу» – Р.К.] ?  
  • Зазвичай, коли граєш на стадіоні, головним завданням є підняти натовп і робити далі, як ти хочеш. У клубі люди відпочивають, – п’ють пиво, хіба в окремих клубах публіка спеціально приходить на музику. Від контингенту клубу нерідко багато що залежить. Якась музика комусь підходить, для іншої публіки ні, це повсюдна ситуація.
  • Але коли натрапляєш не на «таку» публіку, якісь меседжі вочевидь втрачаються, є за тим жаль? 
  • Велику допомогу несуть соцмережі, передусім Фейсбук.Якщо трапляється нагода намалювати швидко оперативно малюнок, він актуальний, а ти маєш можливість попрохати твоїх інтернет-друзів придумати заголовок, чи дати коментар, і я ніколи на якісь критичні зауваження не ображаюся, якась «коса ліворучна» в останній картині, натомість я це тепер відчуваю, що це певного роду колективна творчість. Люди у своїх заувагах і коментарях нерідко мені дають ідеї на нові малюнки.

     

  • Український сегмент Фейсбуку як нова глобальна українська родина… 
  • Це цілком новий засіб масової інформації, який є набагато правдивішим і кращим за можливостями вибору.  Якщо телебачення мені більше схоже на церкву, де ти заходиш і чуєш лише ту проповідь, яка звучить, то в соцмережі ти немов у бібліотеці: яку книжку захотів, таку й вибрав. Знов-таки, вибрав одну-другу-третю-четверту, і тут же в цій бібліотеці вислухав поради від друзів, чи цікава вона ця книжка, чи правдива, а висловив свою думку, сказав свої застереження, і це досить цікаво. Тобто, в соцмережах тепер у суперечках і народжується справжня істина. Це чудово.
  • Сюжети (ідеї) для карикатур придумуєш сам, чи є хтось хто мотивує, а сам малюєш? 
  • Останнім часом це питання постає досить часто. Питають: А хто вас надихнув намалювати Небесну сотню? Кажу: Небесна сотня. За останній цей рік, а фактично за півроку, з’явилося чимало людей,  вони поміж нас – герої, на яких не зважати не можна, гарні дівчата. Ці прекрасні люди мене надихають. Але й є гівнюки, справжні ублюдки, які не надихають, а просто «змушують» мене їх малювати.І я особисто, і гурт «От вінта» були на Майдані з 21 листопада   [ 2013], постійно приїздили. Чому, можливо, я став більше малювати, бо за перші два тижні активних концертів, а вони майже щодня були на Майдані, в Києві, в Тернополі, в Луцьку, у Львові – зірвався голос, і мені треба було реабілітуватися тиждень-два, але з мене пре енергія, і треба було продовжувати боротися, і такий вихід знайшовся. Я став більше малювати.

     

  • Чи можна сказати, що маєш свій стиль, за яким твої малюнки упізнають?    
  • Так, мої малюнки впізнають, і це не може не подобатися. Нещодавно було поширено 17 найвідоміших світових карикатур на Путіна – після аварії малайзійського літака, серед яких була моя, і це не може не тішити, – якщо свою не бачать, то хоч хтось за кордоном це помічає.
  • Якщо малюєш якогось собі Путіна – яке в тобі бажання превалює – висміяти, помститися, сподобатися тим хто цей малюнок побачить? 
  • Коли я його малюю, не задаюся думкою, що я в собі маю. Іноді в мені просякає теза однієї відомої людини «не можу не писати». Я відчуваю іноді, що краще таки малюнком у мене вийде передати те що я хочу, а люди вже «знизу» в коментарях доведуть до кінця, вербалізують. Вони навіть розтлумачать певні речі до тих, кому не дійшло. Часто так буває: малюю, з’являється рисунок, а потім у коментарях з’являється заувага чи гіпотеза, що сам себе ловиш на думці: як я цього не помічав, га?! Оточення тобі приносить свіжі думки, які тебе збагачують.

    Від корпоративу до свята для вояків

  • З чого переважно заробляєш, якщо це не музика? 
  • Ми люди небагаті. Творчість забирає багато часу. Тим більше, творчість благодійна, коли ми грали часто на Майдані, а тепер треба грати в зоні АТО   [ Антитерористична операція на Донбасі]. Їздили ось на день Військово-Морського флоту до Одеси, підтримали наших моряків. Грошей в держави нема, але свято ж ніхто не відміняв! Роботи вистачає, нехай вона й неприбуткова. А щодо прибутковості, то нам вистачає і корпоративів   [ святкові прийоми в компаніях з приводу корпоративних свят – Р.К.]– люди продовжують жити, є їхні дні народження, свята компаній, презентації, відкриття супермаркетів… – граємо те, що й завжди на концертах, «на замовлення» такого немає.Перед собою ставлю завдання видати альбом карикатур і малюнків. У мого друга виникла ідея зібрати на це гроші Спільнокоштом   [український аналог краудфандингу   Big   Idea   – Р.К.].

     

  • Як сприймають гурт поза межами України? Хто ходить на ваші концерти – діаспора, молодь, зацікавлені Україною? Чи знають про твою іншу творчість? 
  • Колись звісно це був лише гурт «От вінта». Їздили до Австрії, Польщі, Словаччини, Голландії. Переважно їздили на великі фестивалі. Що приємно – нас запам’ятовували, відзначали. Запрошували по кілька разів. Бувало так, що завдяки нашим виступам хтось дізнавався, що взагалі Україна є мапі, – з одного боку неприємно вражає, але добре що ми принаймні навчили нас від Росії відрізняти.Місяць тому були в Торонто, де я представляв свою виставку, а також грали концерт для нашої діаспори. Концерт був чудовий і прекрасний. Що вразило: на концерті побачив своїх друзів, представників рокабільного руху, вони самі з Москви і були на наших концертах десь 5-6 років тому. Це родина з трьох осіб, прийшли з донечкою півторарічною… у вишиванці і віночку – і я собі думаю, що вони в біса тут роблять? Друг говорить: будемо з Північного Торонто переїздити в українську громаду, проситися до них, люди спокійніші і добріші. І уяви, співав разом з усіма український гімн, тримаючи руку коло серця.

    У Польщі нарешті грали не суто для нашої громади, а просто в рокабільному клубі, для зацікавлених нашою музикою. Для гастрольних турів Європою поки що не маємо ні зв’язків, ні відповідних менеджерів. Але якби хтось нам у цьому допоміг, я би не відмовився.

     

  • Змін якого напрямку потребує Україна, щоб бути новою, свіжою, європейською ментально країною? 
  • Деяким українцям, в тому числі моїм знайомим, не треба змінюватися – вони вже є європейцями, і були ними 20-30 років тому. Я дивувався, чому вони такі, а не такий я. Справжній українець це той, не в кого дід українець, а в кого українцями є діти. Якщо ти свою дитину навчив говорити українською, навчив історії, а історія ця всмоктана з молоком матері, то тоді ти українець. І це має передаватися з покоління в покоління. Навчити дітей бути вільними. Бо воля і свобода – це велика відповідальність.Справжній українець це не те, що у тебе є, а ким ти є насправді. Давні українські прізвища були пов’язані із певними громадськими професіями – Бондар, Тесля, Кушнір, Швець та інші, і це недарма, бо що ти вмієш робити своїми руками, що тобі передали твої династії, так тепер кожен з нас мусить бути професійним. Теперішній світ вкотре доводить: не важливо, у будинку зі скількох поверхів ти живеш, і яке авто ти маєш. Бо завтра тебе може не бути на світі, а судитимуть не за маєтком, а за справами.
By UC Family Magazine 07 Jul, 2014

8 липня в приміщенні кав’ярні «Джем», що по вул. О.Кобилянської, 12, відкрилася виставка пейзажних робіт на італійську тематику відомої буковинської художниці Лариси Куваєвої. Назва виставки «Дольче віта» повинна, за задумом мисткині, нагадати людям про найголовнішу цінність – життя.

«Я багато років прожила і пропрацювала творчо в Італії, в Римі. І з великою любов’ю малювала італійські й римські пейзажі, бо я дуже люблю Італію. Там і люди такі сонячні, нагадують наших буковинців. Я почувалася як вдома. Зараз маю таку нагоду представити свої роботи перед ювілейною виставкою, яка буде презентована 15 липня у «Вернісажі». Чомусь мені так захотілося, щоб частину своїх робіт, написаних в Італії, презентувати в цьому кафе», – розповіла Лариса Куваєва.

На виставці представлена добірка римських пейзажів. На картинах міська архітектура, урбаністичні пейзажі переплетені з природними мотивами. Більшість робіт є акварельними, але також є й графічні зображення.

Художниця Лариса Куваєва розповіла, що малювала римські пейзажі з думками про Чернівці, адже постійно знаходила спільні риси в архітектурі столиці Італії й столиці Буковини. Тому не дивно, що в Чернівцях їй все нагадує про Італію.

«Їхня архітектура мені завжди нагадує наші Чернівці, такі красиві. Прогулюючись по вулиці Кобилянської, мені завжди видається, що я десь на вулиці в Римі», – наголосила Лариса Куваєва.

Наразі художниця активно готується до своєї ювілейної виставки, однак в планах має продовжити створення італійської серії пейзажів.

Джерело: Максим КОЗМЕНКО, БукІнфо (с)
Фото – автора

By UC Family Magazine 01 Jul, 2014
19 червня в прес центрі Майдану відбулася прес-конференція присвяченаVII Міжнародному еко-культурному фестивалю «Трипільське коло 2014. Земля». Фестиваль відбудеться 26-29 червня на території міста Ржищів, Київської області.
By UC Family Magazine 14 Jun, 2014
Максим Дондюк
Фотограф Максим Дондюк переміг у конкурсі молодих фотографів Ville de Perpignan – Rémi Ochlik (Вілле де Перпіньян імені Ремі Ошліка) (Франція).

Про це на   своїй сторінці у Facebook повідомив генеральний менеджер міжнародного фестивалю фотожурналістики   Visa pour l’Image Жан-Франсуа Леруа.

Перемогу українському фотографові привнесли роботи про події революції в Україні.

Як зазначив Маким Дондюк, перемога у конкурсі стала для нього повною несподіванкою.

“Я ж не подавав роботи на здобуття цієї премії. За умовами конкурсу, кандидатів висувають редактори журналів. Щойно дізнався, що мою кандидатуру запропонував фоторедактор “Парі Матч” Джером Хаффер”, – сказав Максим у коментарі “ Телекритиці “.

За умовами   конкурсу , єдиний переможець отримає вісім тисяч євро. Урочиста церемонія пройде у вересні.

“Конкурс молодих фотографів “Вілле де Перпіньян”” засновано у 2006-му році. Віднедавна він носить ім`я французького репортера Ремі Ошліка, який загинув у 2012 році час обстрілу повстанцями сирійського міста Хомс.

Це вже не перша перемога Максима Дондюка у міжнародному фотоконкурсі. Зокрема, документаліст із серією робіт про епідемію туберкульозу в Україні   завоював нагороду Healthy World Photo Competition , здобув гран-прі національної премії РФ “Лучший фотограф”.

Він також став фіналістом премії Photo Evidence Book Award 2012. У його послужному списку є і “Премія досконалості” Picture of the Year International (POYi)-2012.

Документаліст також переміг на 5-му Міжнародному фестивалі фотожурналістики “Вильнюсский фотографический круг-2011”.

Мультимедійний проект Дондюка здобув перше місце на “Чернігівфотофесті-2011”. Роботи документаліста были відзначені журі конкурсу Yonhap International Press Photo Awards (Південна Корея). Також Максим Дондюк став фіналістом Pikto International Competition (Канада).

“Українська правда. Життя”,   “Телекритика”

By UC Family Magazine 20 Apr, 2014

Україна не перестає дивувати світ своїми писанковими витворами. В чому, в чому, а в цьому виді мистецтва українці неперевершені. Щороку дізнаємося про нових майстрів писанки, котрі творять чудеса на яйці, відтворюючи як старі техніки, так і придумуючи авторські. У невеличкій, але затишній майстерні у середньовічному замку «Сент Міклош», що в селищі Чинадієво Мукачівського району на Закарпатті народжуються дивовижні дряпанки, які видряпує майстриня Тетяна Бартош з допомогою лупи і леза від бритви. Дряпанки Тетяни Бартош різняться від звичайної не тільки вибором сюжетів, а й мініатюрністю розпису і довершеністю. До речі, пані Тетяна єдина в світі має авторське свідоцтво на створення дряпанок.

Майстриня народилася у Сваляві, а з 4-х років проживає в Чинадієво. Після закінчення школи поступила у художнє училище на відділ кераміки. Після училища закінчила Львівський поліграфічний інститут. Більший потяг має до поліграфії, хоча не забула й кераміку. Також займається графікою та живописом.
В дитинстві пані Тетяна нічого не знала про дряпанки, займалася традиційною для Закарпаття писанкою, малювала з мамою звичайними фарбами, фломастерами і капронками, а 15 років тому, перед Великоднем, техніку виготовлення дряпанок показала сусідка і це їй дуже сподобалося.

By UC Family Magazine 03 Apr, 2014

Великдень у Львові. Протягом місяця,   з 11 квітня до 11 травня, у Місті Лева триватиме   П’ятий ювілейний Великодній Ярмарок. Традиційне ярмаркове містечко у центрі Львова стане гостинним місцем зустрічі львів’ян і туристів з різних куточків України та світу.

Великодній Ярмарок у Львові – це місце відпочинку для усієї родини, де можна придбати оригінальні великодні сувеніри, одяг та аксесуари ручної роботи, скуштувати страв національної та місцевої кухні, а також спробувати себе у різноманітних народних ремеслах та стати безпосереднім учасником насиченої розважальної програми для дорослих і дітей. Символічне відкриття та освячення Великоднього Ярмарку проведуть у Вербну неділю, 13 квітня, на площі перед Львівською Оперою.

Особливим сектором Великоднього Ярмарку-2014 стане   «Великодня майстерня». Це інтерактивний майданчик, де протягом 2 тижнів,   з 12 до 27 квітня, відбуватимуться   майстер-класи та мистецькі акції від найкращих майстрів, ремісників та митців з усієї України. Минулого року львів’яни та гості міста із захопленням опановували писанкарство, гончарство, малярство вітраж. Неабиякий інтерес відвідувачів викликали роботи гутників та ковалів.

Пропонуємо народним майстрам, ремісникам і митцям стати учасниками проекту «Великодня майстерня».   Кожен майстер має можливість оригінально презентувати своє ремесло львів’янам та гостям з інших міст України і світу, а також реалізовувати власні вироби.

Запрошуємо усіх провести Великодні свята у дружньому львівському колі. Великодній ярмарок – територія родинного відпочинку!

Детальніше: yarmarok.lviv.ua
Контактна особа: Ольга Клінова, 0688236223, 0637246048
Facebook: www.facebook.com/yarmaroklviv
VK: vk.com/lviv_yarmarky


More Posts
Share by: