«DoVira»: перекласти українську — мовами музичного світу

  • By UC Family Magazine
  • 13 Nov, 2013
Їй 23. Композитор, піаністка і співачка. Вона любить індійську їжу з прянощами, дивитися на зелений, проте вдягати, як в українській пісні — чорний та червоний кольори. Уникає недбайливості. Повторює вслід за Бобом Марлі: «Є гарна річ в музиці — її торкання до вас не болісне!». І каже про свій новий музичний проект «DoVira» , що він народний, джазовий, експериментальний, оригінальний та все і всіх поєднує. Знайомтесь — Настя Єрофеєва (Stacey Yerofeyeva).

« Я почала співати коли прийшла у цей світ. Навіть тоді, якщо хтось запитував мене про майбутню професію, моя негайна відповідь була — «поп-зірка». Це потім перетворилося на — «співачка», і, як я подорослішала, — на «музикант». І тепер я вважаю себе музикантом: вокал і фортепіано — мої інструменти. Але, врешті-решт, легше пересуватися з мікрофоном…».

— Настя, хто з українських музикантів є для вас взірцем, прикладом або, навіть, кумиром?
Н.Є.   Без сумніву, мій батько, Кость Єрофєєв — український музикант, поет, журналіст, вокаліст і клавішник групи «Рутенія». Ця група почала існування в кінці 80-х років, під час мистецько-політичних акцій «Громади» в русі за незалежність України. Їх пісні, написані, в основному, Анатолієм Сухим, неймовірно красиві — лірично і музично, а альбом «Україна сучасна в рамках дозволеного» — став дипломантом першої «Червоної Рути» 1989 року. Звичайно, я вважаю, що найгарніший голос у світі — голос мого тата…. Після його смерті групу було відроджено. Музиканти випустили альбом «А серце — за Вкраїну…» — пам’яті мого батька.

— Згадайте той перший день, в який ви свідомо познайомилися з музикою, отримали своє перше яскраве враження. Як це було?
Н.Є.   Важко згадати перший раз, бо все своє життя я була оточена музикою. Мій тато співав і грав на гітарі на святкуваннях, які завжди перетворювалися на джем-сейшни. Після третьої пляшки горілки, коли дорослі починали «Їхали козаки» або щось смутне, я, трирічнa, підспівувала. Я це любила! Зрештою, мама не витримала, і з п’яти років відправила мене до хору та гри на фортепіано. Я продовжувала робити це навіть після переїзду до Канади, у віці 11 років. Моя мама прикладала всіх зусиль, щоб витягнути мене на концерти класичної музики. Хоча цього я не любила! Зрештою, класична музика виявилася для мого розвитку дуже корисною, але я завжди знала, що це не моє покликання в музичному плані.

— Коли відчули «своє»?
Н.Є.   Це було вже після еміграції 2001 року в Торонто. Переломним моментом став мій перший день у «high school» в 9-му класі. Я пішла на виступ біг-бенду старшого, 12-го класу. Вони грали музику, якої я ще не чула! Це був R&B, Motown, Soul і фанк: музика James Brown, Stevie Wonder, Aretha Franklin тощо. Я закохалась з першої ноти. Навіть зараз, коли вже маю ступінь бакалавра в джазовій музиці, граю рок і поп-музику, стиль «Motown» залишається моєю улюбленої музикою. Це просто зворушує душу!

— Розкажіть про свою музичну освіту в Канаді. Чим вона характерна, як вас навчали, на чому робили акценти? Хто ваші вчителі?
Н.Є.   Зайнятися музикою професійно я вирішила з класичної освіти — гри на фортепіано, яка дуже схожа в Україні на мою освіту тут, в Торонто, в Royal Conservatory of Music.
Зрештою, я відкрила для себе джаз, і отримала освіту в Humber College (Торонто) під керівництвом всесвітньо відомих педагогів Брайна Дікінсона, Дейва Рестіво і багатьох інших. На мій погляд, класична та джазова музика — це два абсолютно різних світи, і я поясню вам велику різницю між ними. Класична музика є священною формою мистецтва і вона назавжди залишиться поза часом. В класичній музичній освіті є такі поняття як «правильно» і «неправильно». Стати професіоналом в цьому світі означає сягнути однієї мети — звучати якомога ближче до «правильного». Наприклад: ви, як музикант, в оперному співі класифікуєтесь по типу голосу, і вдосконалюєте його аби наблизитись до звучання, схожого на «бездоганну версію» саме цього типу голосу. Це дуже важко, вимагає багато тренувань, і в результаті напрацьовується як механічне. У джазовій і популярній музиці ви повинні думати зовсім інакше. Ви вчитеся «мові», яка є теорією джазу. Зрештою ви працюєте над тим, щоб забути правила, роблячи їх просто частиною вашої мови і прагнете до створення власного голосу і стилю. Мені пощастило, що я випробувала обидва світи — вважаю, що саме це й зробило мене повноцінним музикантом.

— Як із часом змінювалися ваші смаки щодо музичних напрямків і стилів? Чим саме подобаються вам обрані стилі музикування?
Н.Є.   Чим більше я вивчала джаз, тим більше, як кажуть, «відкривала вуха» на інші стилі популярної музики: джаз, соул, поп, рок, реггі, класика, електроніка, індійська, кубинська музика… Усе це присутнє в музиці нашої групи «DoVira». Звісно, багато хто з людей може стверджувати, що їм подобаються всі музичні стилі. Але в моєму випадку це є правдою лише за однієї умови: виконання обов’язково повинно мати душу.

— Згадайте історію і задум створення групи «DoVira», чому обрали таку назву, що вона означає?
Н.Є.   «DoVira» була створена випадково. Я завжди хотіла злити мою культуру з музикою, яку я вивчала тут, у Канаді. Щоб спробувати, як сприйматимуть ідею канадські глядачі і однолітки, створила для мого випускного концерту в Humber College аранжування української пісні «Туман яром». Глядачі прийняли чудово, а музикантам, серед яких не було жодного українця, дуже сподобалося грати цю нову для них музику. Минулого літа я продовжила досвід і зробила нове аранжування пісні «Несе Галя воду» в співпраці з Марком Ранкуном, який згодом став одним із співкерівників проекту. Це був великий успіх для нашого маленького музичного співтовариства, бо з прем’єри 12 липня 2012 року і до сьогодні «Несе Галя воду» має більше 6000 переглядів на YouTube.
Вважаю, що саме з цього запису історія гурту «DoVira» і розпочалась. Я навіть не здогадувалась, що це буде так цікаво для англійських музикантів: ми сиділи по колу, музикували і назвали цю сесію жартівливо «circle of trust». Звідси назва «довіра» (а ми пишем її як «DoVira») і походить. Після запису, цей творчий досвід і це ім’я стало означати для нас набагато більше. Проект «DoVira» дійсно про віру в людей, яку ми вважаємо єдиним шляхом до прогресу. Красиві речі трапляються, коли різні культури збираються разом, і створюють щось спільне. Сподіваємось, що зможемо донести до вух і розуму наших слухачів ці ідеї.

— Чи створюєте ви власні композицїї для «DoVira»? В якому стилі?
Н.Є.   Багато людей з української громади критикують нас за «covers» традиційних пісень. Тим не менш, «DoVira» — не про це! Бо ми ставимо аранжування на ту же творчу платформу, що, власне, і композиція. Інколи цей процес може бути навіть більш творчим, ніж просто написання пісень. Ми вважаємо, що багато чого з нашого пісенного доробку і є в результаті саме композиціями, — бо ми створюємо їх в новому, власному стилі. Як я вже казала, кожен член групи приносить «різні спеції до столу». Бо крім «DoVira», кожен з учасників має власний оригінальний проект, в якому пише свою музику та тексти. Наприклад, в мене є англійська R&B /поп/ рок-група під назвою «Stacey Y Band» (її можна знайти на www.staceyy.com) . Отже, як музиканти, ми вільно досліджуємо будь-який запропонований стиль музики. В цьому нам пощастило, бо у співпраці почуваємось дуже комфортно і знаходимо разом багато цікавих речей. То ж чекайте — у новому альбомі «DoVira» ми плануємо сюрпризи!

— Тоді цікава ваша думка про інший аспект будь-якої творчості — культурне першоджерело. Я маю на увазі розвиток української сучасної музики тут, в Канаді, і на Україні. Як вважаєте, що спільного? Що різного? Чим для вас особисто актуальна народна українська пісня ?
Н.Є.   Я бачу багато класної музики, що народжується зараз в Україні. Особисто мені дуже подобаються такі групи, як «DakhaBrakha», «ShokolaD», «DrymbaDaDzyga» тощо. Бо ці музиканти починають ризикувати музично і віднаходять в українській автентиці нове. Але я не бачу чогось подібного в Канаді. За деякими винятками, такими як «Lemon Bucket Orchestra». Тут українська музика ніби прихована у діаспорі і призначена саме для діаспори. Що ж стосується музичних смаків «DoVira» то нашою улюбленою групаою з України зараз є «DakhaBrakha». Ми поважаємо їх за викриття українських музичних традицій для більш широкої аудиторії — для всього світу. Це, по суті, і наша мета. Музика — це міжнародна мова, і я хотіла би бачити більше українських традицій, представлених на світовій музичній сцені.
— Яку перспективу розвитку ви бачите для групи «DoVira»? На яких майданчиках з нею виступали, на яких фестивалях і в яких містах?
Н.Є.   Я вже казала, що всі члени «DoVira» — це музиканти, які регулярно мають виступи по всій Канаді та Північній Америці. Однак наш спільний проект «DoVira» — новий; йому лише 1 рік. Наш перший виступ як тріо — був минулого року в Торонто, на українському фестивалі. Тоді в Musideum Toronto прийшло лише 10 осіб, нас ніхто не помітив! З тих пір ми випустили ще два сингли і були навіть запрошені відкривати концерт сестер Тельнюк. В цьому році ми вже повністю стали частиною українського фестивалю в Торонто і нас, нарешті, помітили. Ми до сьогодні отримуємо повідомлення від людей, які говорять, що вони пережили щось дійсно унікальне під час нашого виступу, і цікавляться звідки ми прийшли. Зараз ми повільно зростаємо і розширюємося. Наші нові музиканти — це Майк Романяк з «Lemon Bucket Orchestra» і Derek Gray — канадський перкусіоніст, який грає в таких проектах як Monsoon (індо-джаз). Третього листопада цього року у Musideum — невеликому і красивому інтимному просторі — відбувся наш концерт, де виконувались деякі пісні з майбутнього альбому. Ми гарно провели час і були дуже тепло прийняті. Приємно бачити нові обличчя аудиторії, адже це ознака того, що ми зростаємо. Після виходу навесні 2014 року мультімедійного дебютного альбому «DoVira», який, до речі, буде супроводжуватися відеоматеріалами зі студії, ми сподіваємося взяти участь у кількох джазових фестивалях і почати гастролі по Канаді.

— Чи вважаєте ви, що сучасний музикант повинен бути власним арт-менеджером і самостійно просувати свою творчість? Як цьому вчать, поділіться власним досвідом.
Н.Є.   Так, в Humber College я проходила курси музичного бізнесу. Проте, музичний бізнес вивчається методом спроб і помилок, і це реальність сьогоднішнього світу музики. Випустила самостійно альбом з моєю оригінальною групою і на даний час керую весільним бізнесом в Торонто. Досвіду трохи є, але де знайти час на все?… Сьогодні не можна просто сидіти і чекати когось, хто вас розшукає. Є дуже багато неймовірно талановитих людей у світі. Завдяки інтернету і новітнім технологіям для слухачів зараз все набагато доступніше. Це одна з причин, чому ми випускаємо наші пісні з відео на YouTube. Шанувальники музики можуть отримати свою дозу вражень абсолютно безкоштовно — натисканням кнопки. Важче для митців набрати справжніх фанатів. Бути художником сьогодні — означає володіння більше, ніж одним видом творчості. На щастя, нам не треба старатися занадто багато. У нашому проекті «DoVira» унікальні речі трапляються просто самі, і це неймовірно!..

— Чи маєте ви музичні зв’язки з Україною, приїжджаєте на фестивалі?
Н.Є.   У мене невелика сім’я, і половина її знаходиться в Україні. Хотіла би бути більш на зв’язку, особливо музично, і частіше їздити. В 2012 році я мала честь виступати на фестивалі «Рутенія» — фестивалі сучасної української патріотичної пісні ім. Костя Єрофєєва, в місті Києві. Тоді перебувала там одна, але була дуже добре прийнята.

— Маєте намір зробити свою версію композицій «Рутенїї» — пісень свого батька?
Н.Є.   Так, я робила це протягом довгого часу, і вважаю, що «DoVira» обов’язково буде мати власну версію однієї з цих пісень в новому альбомі. Я говорила з автором, Анатолієм Сухим, і він був тільки «За»! «DoVira» була запрошена, і тепер у нас запитують, коли ми будемо виступати в Україні. Я дійсно сподіваюсь, що це відбудеться найближчим часом!

Відео «DoVira» тут:   http://www.youtube.com/playlist?list=PL00733618E18458A2

©Спілкувалася: Анна Архипова, музикознавець

PhotoCredits:
©Andrew Kesler,  Donald Quam,  Toronto Ukrainian Festival,  Ania Jacyniak, DoVira

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
Tickets $50 Bookstore "Bukva" 416-236-5890
By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
WWW.CENSOR.NET. UA
З цією авторитетною людиною і зустрівся кореспондент "Цензор.НЕТ". І хоча на деяких етапах інтерв’ю ми зачіпали досить гострі питання, пан Ващук незмінно залишався тактовним і стриманим, а його відповіді – влучними і аргументованими.
By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
Ласкаво запрошуємо шанувальників мистецтва на відкриття осіннього сезону!
10 - 24 вересня, 2017р.
КАНАДСЬКО-УКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА ФУНДАЦІЯ / ҐАЛЕРІЯ КУМФ
мають шану представляти Заслуженого Діяча Мистецтв України, Oксану Андрущенко (Львів, Україна) з персональною виставкою "МАГІЯ СИМВОЛУ". (Малярство, графіка).
ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ: неділя, 10 вересня, 2017р. в 2 год п.п.
В приміщенні ҐАЛЕРІЇ КУМФ,
145 EVANS AVE., SUITE 101, TORONTO, ON 416-766-6802
info@kumfgallery.com
Gallery hours: Thurs. to Fri. 1-6, Sat. & Sun. 1-5

Dear art lovers, you are cordially invited to the opening of Autumn season!
September 10 - 24, 2017
THE UKRAINIAN CANADIAN ART FOUNDATION / KUMF GALLERY present artist Oksana Andrushchenko (Lviv, Ukraine) with her solo exhibition "THE MAGIC OF SYMBOLS". (Paintings, graphics).
OPENING RECEPTION: Sunday, September 10, 2017, at 2 pm.
At the KUMF GALLERY,
145 EVANS AVE., SUITE 101, TORONTO, ON 416-766-6802
info@kumfgallery.com
Gallery hours: Thurs. to Fri. 1-6, Sat. & Sun. 1-5
More Posts
Share by: