Рукотворний дух Різдва. “У нас замовляли листівки в Канаду.”

  • By UC Family Magazine
  • 28 Dec, 2012

Наближаються зимові свята — Новий рік і Різдво, і всі ми сушимо голову, як привітати наших близьких і далеких. Пам’ятаю, у моєму дитинстві рідні купували на пошті або в кіоску «Союздрук» купу листівок — дітям дозволялося вибирати, і ми всією сім’єю сідали писати привітання. Напевно, тому вітальна листівка в мене асоціюється з веселими окатими зайцями чудового радянського художника Володимира Зарубіна. Але все це були листівки новорічні — різдвяних у радянський час, зрозуміло, не друкували. Кажуть, навіть зберігати в себе вдома старі або іноземні різдвяні листівки було небезпечно. Ще пам’ятаю, як десь у 1980-х, на новорічних листівках багато хто після слів «вітаємо з Новим роком!» почав несміливо додавати «…і Різдвом»…

Одна з перших у світі різдвяних листівок з’явилася в Англії завдяки серу Генрі Коулу, який згодом став першим директором усесвітньо відомого лондонського Музею Вікторії та Альберта. Макет і малюнок створив художник Джон Хорслі. На листівці, видрукуваній літографським способом, із ручним розписом зображено сім’ю з трьох поколінь, яка зібралася за святковим столом. Із загального тиражу листівок 1843 року 1 тис. примірників у всьому світі залишилося тільки 10 штук.

Є й інша версія, відповідно до якої перші різдвяні листівки з’явилися у вітрині книгарні в Шотландії 1841 року. Не так уже й важливо, яка з версій правдива, але немає сумніву, що перша поштова листівка з’явилася саме з нагоди Різдва. Однак сам звичай вітати одне одного з допомогою записок із привітаннями виник іще раніше. Так,
2000 років тому в Китаї напередодні свята господар вивішував біля дверей торбинку з написом «Вибачте, що не можу прийняти особисто». Він це робив для того, щоб у перший день нового року всі ті, з ким не зміг побачитися, залишили свої візитні картки зі святковими побажаннями.

У середньовічній Європі прообразом листівок заведено вважати досить популярні тоді гравюри й літографії на теми Різдва. Пізніше європейці почали надсилати одне одному листи з різдвяними й новорічними привітаннями, нерідко мальованими від руки. Діти наприкінці грудня готували такі листи батькам — тож батьки могли оцінити успіхи своїх нащадків у каліграфії та малюванні.

Коли ж мода на різдвяні листівки прийшла до нас, в Україну? 1898 року російська Громада святої Євгенії за акварельними малюнками петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з десяти штук накладом 10 тис. примірників. Серед них була листівка із зображенням запорозького козака, автором якої був сам Ілля Рєпін. Цю листівку й вважають першою українською різдвяною листівкою, хоча в нашому розумінні її й складно назвати різдвяною, оскільки на ній немає якихось святкових елементів — тільки козак із люлькою і місце для побажань.

Над створенням перших українських листівок із різдвяною тематикою працювали такі художники, як Осип Курилас, Олена Кульчицька, Святослав Гординський, Мирон Левицький. Улюблений мотив перших різдвяних листівок — українська коляда, і це зрозуміло, оскільки дійство таке гарне й виразне, що само проситься на папір. Листівки почали з’являтися одна за одною — адже Різдво в Україні — одне з найшанованіших, найяскравіших і найвеселіших свят. Його відзначали три дні — тут і Святвечір у колі сім’ї, і ходіння в гості до дідусів, бабусь і хрещених батьків із гостинцями, і колядки, і неодмінний вертеп… Ну а тим, до кого далеко йти в гості, звичайно, відправляли листівки з добрими побажаннями здоров’я, багатства, веселих свят. На вітальних листівках традиційно зображували символи свята — різдвяну зірку, ясла зі Святим немовлям на сіні, Марію з Ісусом, янголів, пастухів, Йосипа і волхвів, а також тварин — вола, віслюка, овець…

У радянський час ті, в кого листівки залишилися в «запасі», іноді ризикували й відправляли їх, зрозуміло, у запечатаних конвертах (!), своїм близьким. Іноді користувалися іноземними листівками, додаючи від руки український текст привітань. Ненадовго з’явилися українські різдвяні листівки тільки під час Другої світової війни — їх друкували українські повстанці. А от в еміграції друкування різдвяних листівок не припинялося — вони не тільки нагадували українським емігрантам про батьківщину, а й використовувалися для збирання коштів на боротьбу за незалежність України.

Нині паперові листівки представлено в нас неймовірно широко. Щоправда, їх трохи потіснила електронна пошта — мальовані електронні привітання зручні, гарні, а головне — долітають до адресата за секунди. Але є листівки, які з кожним роком стають дедалі популярнішими. Вони — особливі, унікальні, бо не надруковані великим накладом на залізному обладнанні, а з любов’ю створені людськими руками — теплими, живими, вмілими. Всі ці ялинки, зірочки, сніжинки, які іноді вишиті вручну, вирізані з паперу, ваблять погляд, заворожують і зворушують серце своєю щирістю. І відразу викликають симпатію до своїх творців. Із деякими з них — сестрами Наталею і Тетяною Катриченко та Лесею і Юлією Анусіними — ми й поговорили про мистецтво створення різдвяних листівок.

«Перша наша листівка з’явилася років п’ять тому, — розповідає Наталя Катриченко. — Просто одного дня набридло все те, що було представлено в магазинах (були або дуже врочисті листівки — а-ля радянського часу, або дуже жартівливі, і ці листівки були «конвеєрними»). З одного боку, був великий вибір листівок, а з іншого — при цьому величезному виборі ми з друзями примудрялися «перетинатися»: бували випадки, коли дарували одне одному практично однакові. Схотілося зробити щось особливе, щоб від цієї листівки променилося тепло».

Творчість для сестер Катриченко — хобі, але вони не виключають, що хобі може перерости у професію: «Попит на листівки handmade є. І нині він зростає. Люди хочуть дарувати близьким щось особливе, а не магазинне, не штамповане. Однак якщо в усьому світі ручна робота нині цінується дорожче, то в нас, навпаки, люди дивуються цінам на листівки, зроблені вручну. Вони не замислюються над тим, що на виготовлення однієї листівки майстер може витратити кілька годин… У нас замовляли листівки в Канаду. Там українська діаспора до всього українського ставиться по-особливому. І для них листівка ручної роботи — це не якесь маленьке доповнення до подарунка. Це сам подарунок! Оригінальний, український!».

Сестри Анусіни працюють у творчій майстерні «Грушка» і викладають народні етнічні ремесла (виготовлення ляльок, художній розпис, писанкарство тощо). У своїх роботах вони часто використають приємні на дотик природні матеріали. Ці матеріали також можуть підходити до ідеї конкретної листівки.

Як і Н.Катриченко, Леся проти обмеження фантазії: «Іноді, порушивши закон живопису, отримуєш цікавий і несподіваний результат. І заради таких моментів хочеться продовжувати працювати й знаходити нові рішення».

«Наша творчість — це улюблена справа, — розповідає Леся Анусіна. Щоранку хочеться скоріше прокинутися й почати працювати. Сьогодні можемо розписувати скриньки, а завтра взятися за виготовлення свічок, а післязавтра працювати з вовною. Спочатку ми самі довго вчилися й пізнавали секрети різних ремесел. Цьому присвятили не один рік свого життя й тепер із величезним задоволенням ділимося своїми знаннями з охочими. А попит на речі, зроблені руками, є й завжди буде, — впевнена рукодільниця. — У цьому немає жодних сумнівів. Те, що зроблено людиною, неможливо порівняти з тим, що робить машина. Ми з сестрою беремося за роботу тільки в доброму настрої, з усмішкою на обличчі й молитвою у серці. Взявши річ, виготовлену майстром, завжди відчуєш настрій, емоції та особливу енергетику. З такими речами важко розстатися, часто вони стають нашими улюбленими».

Я дивлюся на листівки майстринь і раптом знову згадую дитинство. Справді, найближчим людям, тим більше мамі, в дитинстві ми ніколи не даруємо купованих листівок — тільки зроблені своїми руками малюнки, листівки, аплікації. Бо хочеться здивувати. Потішити. Хочеться, щоб людина відчула тепло твоїх рук, серця, твою любов. Те, чого ніде не знайдеш, не купиш; те, що є тільки в тебе. Невже з роками це бажання кудись зникає? Навряд чи, скоріше, ми просто забуваємо про такий доступний і зворушливий спосіб прояву любові, як потішити своїх близьких виготовленими власноруч різдвяними листівками. Які, може, й не такі вишукані, як у справжніх рукодільниць, але несуть щирий дух Різдва…

Ольга МАЙСЬКА

zn.ua


UC Family Magazine

By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Шведський діджей і музичний продюсер Avicii разом з британською виконавицею Рітою Орою зняли у Києві відео на пісню "Lonely Together".  джерело  www.ukrinform.ua
Опублікований на YouTube-каналі Avicii кліп за тиждень набрав більше 7 млн переглядів, передає "Новое время".

У ролику можна помітити київські локації: Ботанічний сад, парк "Перемога" і Рибальський міст.

Крім того, героями кліпу стали екс-барабанщик проектів "Alloise" та "Dvoe" Артем Угодників і його дружина Аліна.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Енергетична компанія TIU-Канада стала першим іноземним інвестором в Україну в рамках дії Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою. Про це йдеться в повідомленні компанії, яке передано Укрінформу  www.ukrinform.ua

"TIU-Канада стає першим канадським інвестором в Україну, що користується правилами Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, яка набула чинності 1 серпня. TIU-Канада, дочірнє підприємство компанії Refraction Asset Management, влітку цього року почала будівництво сонячної електростанції вартістю 10 мільйонів євро у Нікополі, Дніпропетровської області. 10 мегаватна станція буде постачати електроенергію місцевим жителям та підприємствам", - йдеться у повідомленні.

"Ми пишаємося тим, що будемо першим інвестором у рамках Угоди про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною. Але найголовніше, на практиці це дозволить TIU-Канада постачати українцям чисту енергію", - зазначила директор українського представництва TIU-Канада Валентина Белякова.

Вона також зазначила, що в Україні тарифи на відновлювану енергетику - одні з найкращих у Європі. "Тариф на постачання електроенергії в мережу чинний до 1 січня 2030 року та заохочує прямі іноземні інвестиції в Україну. Це добре для енергетичної незалежності України, а також для економічного зростання", - сказала Белякова.

Нагадаємо, Угода про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною була підписана 11 червня, 2016 р. та набула чинності 1 серпня, 2017 р. Окрім комерційних переваг для бізнесу обох країн, угода покликана підтримати економічні реформи та ініціативи уряду щодо розвитку України, зміцнить канадсько-українське партнерство. Ця угода є результатом 5 років переговорів.

TIU-Канада – це енергетична компанія, що працює у секторі відновлюваної енергетики та знаходиться в місті Калгарі, провінції Альберта. Свою роботу в Україні компанія почала влітку цього року.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Please visit the photo exhibit "My army. See through heart" from 23 September to 30 September at 145 Evans Ave. (organized in the framework of the Invictus Games Toronto 2017)
More Posts
Share by: