Юрій Журавель: «Українцем ти є тоді, коли маєш дітей українців, а не діда-українця»

  • By UC Family Magazine
  • 11 Aug, 2014

Лідер рок-гурту з міста Рівне «От вінта» Юрій Журавель віднедавна відомий також українцям в усьому світі ще й як художник. Його карикатури на українських і світових політиків поширюються не лише соціальними мережами, їх друкують поважні газети й журнали. Юрій намагається бути сучасним, оперативним і креативним в очах тисяч людей, які підписані на його сторінку в інтернеті, але й не полишає головного дітища, рокабільного гурта «От вінта» (назва походить від авіаційного терміну російською мовою, що означає дослівно «Відійди!»). З хлопцями Юрко їздив нещодавно до Канади, а тепер співає для українських вояків в зоні антитерористичної операції. Про музику, малюнки, українську історію і українське майбутнє говорили з Юрієм у київській арт-кнайпі «Купідон».

Розмовляв   Роман Кабачій. Спецiально для UC Family Magazine

 

  • Почнемо з місця народження, – Овруч, Полісся – випадкове чи родинне місце народження? 
  • Випадково – тато у мене військовий, я зареєстрований у Овручі, а народився у Камінь-Каширському р-ну Волинської області, майже в колясці військового мотоцикла, – тато віз у пологовий шпиталь…У дитинстві я не усвідомлював, що це земля, просякнута справжньою русинською історією. Звідти корені пускає Добриня Нікітіч, князь Мал, якого з древлянами Ольга знищила, але край залишався богатирським, а зараз має всі нагоди, аби свою історію відновлювати.

     

  • Наскільки важливою для українців в об’єднаній Європі буде їхня регіональна тотожність? 
  • Звичайно так. У будь-якому випадку маємо пам’ятати, що це ми нащадки Русі, справжні русини. Наша історія набагато глибша, ніж історія наших північних сусідів. Пригадую, як ми були свого часу на екскурсії в Петербурзі, і наш гід і компаньйон заодно показав нам Пітер, пройшлися по Ермітажу, Петродворець побачили, Кунсткамеру, і насамкінець він нам каже таку фразу: «Звісно, Пітер це велике місто, тут є що подивитися. Тут глибока історія, не те що там у вас на Україні». Ми його зафукали.Наша проблема в тім, що ніхто не займається популяризацією української історії. Її сміливо треба не лише викладати в школах, а випускати книжки, фільми, мультфільми. Більш пропагандистсько і більш професійно та гарно. Нам не вистачає героїки, сексуальності на цьому напрямку, сучасності. Щоб знову ж таки, молодь, дитина, юнак чи дівчина не мочитиметься під під’їздом, якщо вона знатиме, що вона нащадок князівського роду.

     

    Музика і малюнок: конкуренція чи гармонія?

  • Що зробити, аби українська якісна музика панувала в радіо і ТБ? 
  • Рок-енд-рол так чи інакше завжди себе популяризував знизу, з мас. Але кардинальних змін згори нам би не завадило, щоб не повторювалося постійно «бідний, бо дурний, а дурний бо бідний». Як би там не було, ротації на телебаченні   [ йдеться про постійну появу кліпів конкретного гурту в ефірі – Р.К.]теж непогано діють. Бо чим більше ми заробляємо грошей, тим кращий, якісний і презентабельний ми робимо продукт. Більш форматний і адаптований до вимог.
  • Якою була «дорога до творчості», з чого все почалося? Чи не було бажання співати-малювати формою протесту проти батька-військового? 
  • Тато військовий, підполковник запасу, комуніст. По-іншому тоді не можна було. Тато-комуніст а мама шкільна вчителька і місцева активістка. Це люди, які не можуть спокійно всидіти на місці, у яких є зайва енергія, аби допомагати іншим. Вони постійно організовують навколо себе людей для реалізації певних громадянських ідей. На виборах ми ніколи спільної мови не знаходили. Але на останніх виборах мама запитує: «Юра, а чому ти ніколи ні за кого не агітуєш?» Я відповідаю, ну ви ж дорослі люди, маєте самі визначатися. І тут мені кажуть: ми з татом вирішили за лідера Правого сектора Яроша голосувати. Я був у шоку. Це приклад, як Майдан і останні події відкрили людям очі. Україна вже не така, як була колись. Українці, а особливо на Західній Україні, врешті почали себе правильно і якісно ідентифікувати.
  • Мій знайомий, лідер гурту «Гич оркестр» Мар’ян Пирожок до відомої музичної кар’єри був досить цікавим художником, але вже тоді говорив, що музика для нього важливіша. Твої шаржі-карикатури приносять не меншу славу ніж музика. Вони конкурують між собою – музикант і художник? 
  • Я спілкуюся із багатьма такими людьми, для яких у висловленні свого внутрішнього світу не вистачає якогось одного жанру мистецтва. Хочеш щось донести – піснею не завжди виходить; окрім того до амплуа гурту «От вінта» причепилося кліше, що ми граємо гоп-ца-дрица, і коли ми грали якусь серйознішу річ, баладу, то люди зовсім інакше тоді починають поводитися – говорять між собою, виголошують тости, або ж вимагають більш драйвовішу пісню.

«В соцмережі як в бібліотеці: яку книжку захотів, таку й взяв»

  • Які цілі має музика «От вінта»? Чи ставите завдання комусь подобатися, чи «пусть лучше он [ світ]   прогнется под нас» [ цитата з пісні гурту Андрія Макаревича «Машина часу» – Р.К.] ?  
  • Зазвичай, коли граєш на стадіоні, головним завданням є підняти натовп і робити далі, як ти хочеш. У клубі люди відпочивають, – п’ють пиво, хіба в окремих клубах публіка спеціально приходить на музику. Від контингенту клубу нерідко багато що залежить. Якась музика комусь підходить, для іншої публіки ні, це повсюдна ситуація.
  • Але коли натрапляєш не на «таку» публіку, якісь меседжі вочевидь втрачаються, є за тим жаль? 
  • Велику допомогу несуть соцмережі, передусім Фейсбук.Якщо трапляється нагода намалювати швидко оперативно малюнок, він актуальний, а ти маєш можливість попрохати твоїх інтернет-друзів придумати заголовок, чи дати коментар, і я ніколи на якісь критичні зауваження не ображаюся, якась «коса ліворучна» в останній картині, натомість я це тепер відчуваю, що це певного роду колективна творчість. Люди у своїх заувагах і коментарях нерідко мені дають ідеї на нові малюнки.

     

  • Український сегмент Фейсбуку як нова глобальна українська родина… 
  • Це цілком новий засіб масової інформації, який є набагато правдивішим і кращим за можливостями вибору.  Якщо телебачення мені більше схоже на церкву, де ти заходиш і чуєш лише ту проповідь, яка звучить, то в соцмережі ти немов у бібліотеці: яку книжку захотів, таку й вибрав. Знов-таки, вибрав одну-другу-третю-четверту, і тут же в цій бібліотеці вислухав поради від друзів, чи цікава вона ця книжка, чи правдива, а висловив свою думку, сказав свої застереження, і це досить цікаво. Тобто, в соцмережах тепер у суперечках і народжується справжня істина. Це чудово.
  • Сюжети (ідеї) для карикатур придумуєш сам, чи є хтось хто мотивує, а сам малюєш? 
  • Останнім часом це питання постає досить часто. Питають: А хто вас надихнув намалювати Небесну сотню? Кажу: Небесна сотня. За останній цей рік, а фактично за півроку, з’явилося чимало людей,  вони поміж нас – герої, на яких не зважати не можна, гарні дівчата. Ці прекрасні люди мене надихають. Але й є гівнюки, справжні ублюдки, які не надихають, а просто «змушують» мене їх малювати.І я особисто, і гурт «От вінта» були на Майдані з 21 листопада   [ 2013], постійно приїздили. Чому, можливо, я став більше малювати, бо за перші два тижні активних концертів, а вони майже щодня були на Майдані, в Києві, в Тернополі, в Луцьку, у Львові – зірвався голос, і мені треба було реабілітуватися тиждень-два, але з мене пре енергія, і треба було продовжувати боротися, і такий вихід знайшовся. Я став більше малювати.

     

  • Чи можна сказати, що маєш свій стиль, за яким твої малюнки упізнають?    
  • Так, мої малюнки впізнають, і це не може не подобатися. Нещодавно було поширено 17 найвідоміших світових карикатур на Путіна – після аварії малайзійського літака, серед яких була моя, і це не може не тішити, – якщо свою не бачать, то хоч хтось за кордоном це помічає.
  • Якщо малюєш якогось собі Путіна – яке в тобі бажання превалює – висміяти, помститися, сподобатися тим хто цей малюнок побачить? 
  • Коли я його малюю, не задаюся думкою, що я в собі маю. Іноді в мені просякає теза однієї відомої людини «не можу не писати». Я відчуваю іноді, що краще таки малюнком у мене вийде передати те що я хочу, а люди вже «знизу» в коментарях доведуть до кінця, вербалізують. Вони навіть розтлумачать певні речі до тих, кому не дійшло. Часто так буває: малюю, з’являється рисунок, а потім у коментарях з’являється заувага чи гіпотеза, що сам себе ловиш на думці: як я цього не помічав, га?! Оточення тобі приносить свіжі думки, які тебе збагачують.

    Від корпоративу до свята для вояків

  • З чого переважно заробляєш, якщо це не музика? 
  • Ми люди небагаті. Творчість забирає багато часу. Тим більше, творчість благодійна, коли ми грали часто на Майдані, а тепер треба грати в зоні АТО   [ Антитерористична операція на Донбасі]. Їздили ось на день Військово-Морського флоту до Одеси, підтримали наших моряків. Грошей в держави нема, але свято ж ніхто не відміняв! Роботи вистачає, нехай вона й неприбуткова. А щодо прибутковості, то нам вистачає і корпоративів   [ святкові прийоми в компаніях з приводу корпоративних свят – Р.К.]– люди продовжують жити, є їхні дні народження, свята компаній, презентації, відкриття супермаркетів… – граємо те, що й завжди на концертах, «на замовлення» такого немає.Перед собою ставлю завдання видати альбом карикатур і малюнків. У мого друга виникла ідея зібрати на це гроші Спільнокоштом   [український аналог краудфандингу   Big   Idea   – Р.К.].

     

  • Як сприймають гурт поза межами України? Хто ходить на ваші концерти – діаспора, молодь, зацікавлені Україною? Чи знають про твою іншу творчість? 
  • Колись звісно це був лише гурт «От вінта». Їздили до Австрії, Польщі, Словаччини, Голландії. Переважно їздили на великі фестивалі. Що приємно – нас запам’ятовували, відзначали. Запрошували по кілька разів. Бувало так, що завдяки нашим виступам хтось дізнавався, що взагалі Україна є мапі, – з одного боку неприємно вражає, але добре що ми принаймні навчили нас від Росії відрізняти.Місяць тому були в Торонто, де я представляв свою виставку, а також грали концерт для нашої діаспори. Концерт був чудовий і прекрасний. Що вразило: на концерті побачив своїх друзів, представників рокабільного руху, вони самі з Москви і були на наших концертах десь 5-6 років тому. Це родина з трьох осіб, прийшли з донечкою півторарічною… у вишиванці і віночку – і я собі думаю, що вони в біса тут роблять? Друг говорить: будемо з Північного Торонто переїздити в українську громаду, проситися до них, люди спокійніші і добріші. І уяви, співав разом з усіма український гімн, тримаючи руку коло серця.

    У Польщі нарешті грали не суто для нашої громади, а просто в рокабільному клубі, для зацікавлених нашою музикою. Для гастрольних турів Європою поки що не маємо ні зв’язків, ні відповідних менеджерів. Але якби хтось нам у цьому допоміг, я би не відмовився.

     

  • Змін якого напрямку потребує Україна, щоб бути новою, свіжою, європейською ментально країною? 
  • Деяким українцям, в тому числі моїм знайомим, не треба змінюватися – вони вже є європейцями, і були ними 20-30 років тому. Я дивувався, чому вони такі, а не такий я. Справжній українець це той, не в кого дід українець, а в кого українцями є діти. Якщо ти свою дитину навчив говорити українською, навчив історії, а історія ця всмоктана з молоком матері, то тоді ти українець. І це має передаватися з покоління в покоління. Навчити дітей бути вільними. Бо воля і свобода – це велика відповідальність.Справжній українець це не те, що у тебе є, а ким ти є насправді. Давні українські прізвища були пов’язані із певними громадськими професіями – Бондар, Тесля, Кушнір, Швець та інші, і це недарма, бо що ти вмієш робити своїми руками, що тобі передали твої династії, так тепер кожен з нас мусить бути професійним. Теперішній світ вкотре доводить: не важливо, у будинку зі скількох поверхів ти живеш, і яке авто ти маєш. Бо завтра тебе може не бути на світі, а судитимуть не за маєтком, а за справами.

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
Tickets $50 Bookstore "Bukva" 416-236-5890
By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
WWW.CENSOR.NET. UA
З цією авторитетною людиною і зустрівся кореспондент "Цензор.НЕТ". І хоча на деяких етапах інтерв’ю ми зачіпали досить гострі питання, пан Ващук незмінно залишався тактовним і стриманим, а його відповіді – влучними і аргументованими.
By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
Ласкаво запрошуємо шанувальників мистецтва на відкриття осіннього сезону!
10 - 24 вересня, 2017р.
КАНАДСЬКО-УКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА ФУНДАЦІЯ / ҐАЛЕРІЯ КУМФ
мають шану представляти Заслуженого Діяча Мистецтв України, Oксану Андрущенко (Львів, Україна) з персональною виставкою "МАГІЯ СИМВОЛУ". (Малярство, графіка).
ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ: неділя, 10 вересня, 2017р. в 2 год п.п.
В приміщенні ҐАЛЕРІЇ КУМФ,
145 EVANS AVE., SUITE 101, TORONTO, ON 416-766-6802
info@kumfgallery.com
Gallery hours: Thurs. to Fri. 1-6, Sat. & Sun. 1-5

Dear art lovers, you are cordially invited to the opening of Autumn season!
September 10 - 24, 2017
THE UKRAINIAN CANADIAN ART FOUNDATION / KUMF GALLERY present artist Oksana Andrushchenko (Lviv, Ukraine) with her solo exhibition "THE MAGIC OF SYMBOLS". (Paintings, graphics).
OPENING RECEPTION: Sunday, September 10, 2017, at 2 pm.
At the KUMF GALLERY,
145 EVANS AVE., SUITE 101, TORONTO, ON 416-766-6802
info@kumfgallery.com
Gallery hours: Thurs. to Fri. 1-6, Sat. & Sun. 1-5
More Posts
Share by: