Юрій Журавель: «Українцем ти є тоді, коли маєш дітей українців, а не діда-українця»

  • By UC Family Magazine
  • 11 Aug, 2014

Лідер рок-гурту з міста Рівне «От вінта» Юрій Журавель віднедавна відомий також українцям в усьому світі ще й як художник. Його карикатури на українських і світових політиків поширюються не лише соціальними мережами, їх друкують поважні газети й журнали. Юрій намагається бути сучасним, оперативним і креативним в очах тисяч людей, які підписані на його сторінку в інтернеті, але й не полишає головного дітища, рокабільного гурта «От вінта» (назва походить від авіаційного терміну російською мовою, що означає дослівно «Відійди!»). З хлопцями Юрко їздив нещодавно до Канади, а тепер співає для українських вояків в зоні антитерористичної операції. Про музику, малюнки, українську історію і українське майбутнє говорили з Юрієм у київській арт-кнайпі «Купідон».

Розмовляв   Роман Кабачій. Спецiально для UC Family Magazine

 

  • Почнемо з місця народження, – Овруч, Полісся – випадкове чи родинне місце народження? 
  • Випадково – тато у мене військовий, я зареєстрований у Овручі, а народився у Камінь-Каширському р-ну Волинської області, майже в колясці військового мотоцикла, – тато віз у пологовий шпиталь…У дитинстві я не усвідомлював, що це земля, просякнута справжньою русинською історією. Звідти корені пускає Добриня Нікітіч, князь Мал, якого з древлянами Ольга знищила, але край залишався богатирським, а зараз має всі нагоди, аби свою історію відновлювати.

     

  • Наскільки важливою для українців в об’єднаній Європі буде їхня регіональна тотожність? 
  • Звичайно так. У будь-якому випадку маємо пам’ятати, що це ми нащадки Русі, справжні русини. Наша історія набагато глибша, ніж історія наших північних сусідів. Пригадую, як ми були свого часу на екскурсії в Петербурзі, і наш гід і компаньйон заодно показав нам Пітер, пройшлися по Ермітажу, Петродворець побачили, Кунсткамеру, і насамкінець він нам каже таку фразу: «Звісно, Пітер це велике місто, тут є що подивитися. Тут глибока історія, не те що там у вас на Україні». Ми його зафукали.Наша проблема в тім, що ніхто не займається популяризацією української історії. Її сміливо треба не лише викладати в школах, а випускати книжки, фільми, мультфільми. Більш пропагандистсько і більш професійно та гарно. Нам не вистачає героїки, сексуальності на цьому напрямку, сучасності. Щоб знову ж таки, молодь, дитина, юнак чи дівчина не мочитиметься під під’їздом, якщо вона знатиме, що вона нащадок князівського роду.

     

    Музика і малюнок: конкуренція чи гармонія?

  • Що зробити, аби українська якісна музика панувала в радіо і ТБ? 
  • Рок-енд-рол так чи інакше завжди себе популяризував знизу, з мас. Але кардинальних змін згори нам би не завадило, щоб не повторювалося постійно «бідний, бо дурний, а дурний бо бідний». Як би там не було, ротації на телебаченні   [ йдеться про постійну появу кліпів конкретного гурту в ефірі – Р.К.]теж непогано діють. Бо чим більше ми заробляємо грошей, тим кращий, якісний і презентабельний ми робимо продукт. Більш форматний і адаптований до вимог.
  • Якою була «дорога до творчості», з чого все почалося? Чи не було бажання співати-малювати формою протесту проти батька-військового? 
  • Тато військовий, підполковник запасу, комуніст. По-іншому тоді не можна було. Тато-комуніст а мама шкільна вчителька і місцева активістка. Це люди, які не можуть спокійно всидіти на місці, у яких є зайва енергія, аби допомагати іншим. Вони постійно організовують навколо себе людей для реалізації певних громадянських ідей. На виборах ми ніколи спільної мови не знаходили. Але на останніх виборах мама запитує: «Юра, а чому ти ніколи ні за кого не агітуєш?» Я відповідаю, ну ви ж дорослі люди, маєте самі визначатися. І тут мені кажуть: ми з татом вирішили за лідера Правого сектора Яроша голосувати. Я був у шоку. Це приклад, як Майдан і останні події відкрили людям очі. Україна вже не така, як була колись. Українці, а особливо на Західній Україні, врешті почали себе правильно і якісно ідентифікувати.
  • Мій знайомий, лідер гурту «Гич оркестр» Мар’ян Пирожок до відомої музичної кар’єри був досить цікавим художником, але вже тоді говорив, що музика для нього важливіша. Твої шаржі-карикатури приносять не меншу славу ніж музика. Вони конкурують між собою – музикант і художник? 
  • Я спілкуюся із багатьма такими людьми, для яких у висловленні свого внутрішнього світу не вистачає якогось одного жанру мистецтва. Хочеш щось донести – піснею не завжди виходить; окрім того до амплуа гурту «От вінта» причепилося кліше, що ми граємо гоп-ца-дрица, і коли ми грали якусь серйознішу річ, баладу, то люди зовсім інакше тоді починають поводитися – говорять між собою, виголошують тости, або ж вимагають більш драйвовішу пісню.

«В соцмережі як в бібліотеці: яку книжку захотів, таку й взяв»

  • Які цілі має музика «От вінта»? Чи ставите завдання комусь подобатися, чи «пусть лучше он [ світ]   прогнется под нас» [ цитата з пісні гурту Андрія Макаревича «Машина часу» – Р.К.] ?  
  • Зазвичай, коли граєш на стадіоні, головним завданням є підняти натовп і робити далі, як ти хочеш. У клубі люди відпочивають, – п’ють пиво, хіба в окремих клубах публіка спеціально приходить на музику. Від контингенту клубу нерідко багато що залежить. Якась музика комусь підходить, для іншої публіки ні, це повсюдна ситуація.
  • Але коли натрапляєш не на «таку» публіку, якісь меседжі вочевидь втрачаються, є за тим жаль? 
  • Велику допомогу несуть соцмережі, передусім Фейсбук.Якщо трапляється нагода намалювати швидко оперативно малюнок, він актуальний, а ти маєш можливість попрохати твоїх інтернет-друзів придумати заголовок, чи дати коментар, і я ніколи на якісь критичні зауваження не ображаюся, якась «коса ліворучна» в останній картині, натомість я це тепер відчуваю, що це певного роду колективна творчість. Люди у своїх заувагах і коментарях нерідко мені дають ідеї на нові малюнки.

     

  • Український сегмент Фейсбуку як нова глобальна українська родина… 
  • Це цілком новий засіб масової інформації, який є набагато правдивішим і кращим за можливостями вибору.  Якщо телебачення мені більше схоже на церкву, де ти заходиш і чуєш лише ту проповідь, яка звучить, то в соцмережі ти немов у бібліотеці: яку книжку захотів, таку й вибрав. Знов-таки, вибрав одну-другу-третю-четверту, і тут же в цій бібліотеці вислухав поради від друзів, чи цікава вона ця книжка, чи правдива, а висловив свою думку, сказав свої застереження, і це досить цікаво. Тобто, в соцмережах тепер у суперечках і народжується справжня істина. Це чудово.
  • Сюжети (ідеї) для карикатур придумуєш сам, чи є хтось хто мотивує, а сам малюєш? 
  • Останнім часом це питання постає досить часто. Питають: А хто вас надихнув намалювати Небесну сотню? Кажу: Небесна сотня. За останній цей рік, а фактично за півроку, з’явилося чимало людей,  вони поміж нас – герої, на яких не зважати не можна, гарні дівчата. Ці прекрасні люди мене надихають. Але й є гівнюки, справжні ублюдки, які не надихають, а просто «змушують» мене їх малювати.І я особисто, і гурт «От вінта» були на Майдані з 21 листопада   [ 2013], постійно приїздили. Чому, можливо, я став більше малювати, бо за перші два тижні активних концертів, а вони майже щодня були на Майдані, в Києві, в Тернополі, в Луцьку, у Львові – зірвався голос, і мені треба було реабілітуватися тиждень-два, але з мене пре енергія, і треба було продовжувати боротися, і такий вихід знайшовся. Я став більше малювати.

     

  • Чи можна сказати, що маєш свій стиль, за яким твої малюнки упізнають?    
  • Так, мої малюнки впізнають, і це не може не подобатися. Нещодавно було поширено 17 найвідоміших світових карикатур на Путіна – після аварії малайзійського літака, серед яких була моя, і це не може не тішити, – якщо свою не бачать, то хоч хтось за кордоном це помічає.
  • Якщо малюєш якогось собі Путіна – яке в тобі бажання превалює – висміяти, помститися, сподобатися тим хто цей малюнок побачить? 
  • Коли я його малюю, не задаюся думкою, що я в собі маю. Іноді в мені просякає теза однієї відомої людини «не можу не писати». Я відчуваю іноді, що краще таки малюнком у мене вийде передати те що я хочу, а люди вже «знизу» в коментарях доведуть до кінця, вербалізують. Вони навіть розтлумачать певні речі до тих, кому не дійшло. Часто так буває: малюю, з’являється рисунок, а потім у коментарях з’являється заувага чи гіпотеза, що сам себе ловиш на думці: як я цього не помічав, га?! Оточення тобі приносить свіжі думки, які тебе збагачують.

    Від корпоративу до свята для вояків

  • З чого переважно заробляєш, якщо це не музика? 
  • Ми люди небагаті. Творчість забирає багато часу. Тим більше, творчість благодійна, коли ми грали часто на Майдані, а тепер треба грати в зоні АТО   [ Антитерористична операція на Донбасі]. Їздили ось на день Військово-Морського флоту до Одеси, підтримали наших моряків. Грошей в держави нема, але свято ж ніхто не відміняв! Роботи вистачає, нехай вона й неприбуткова. А щодо прибутковості, то нам вистачає і корпоративів   [ святкові прийоми в компаніях з приводу корпоративних свят – Р.К.]– люди продовжують жити, є їхні дні народження, свята компаній, презентації, відкриття супермаркетів… – граємо те, що й завжди на концертах, «на замовлення» такого немає.Перед собою ставлю завдання видати альбом карикатур і малюнків. У мого друга виникла ідея зібрати на це гроші Спільнокоштом   [український аналог краудфандингу   Big   Idea   – Р.К.].

     

  • Як сприймають гурт поза межами України? Хто ходить на ваші концерти – діаспора, молодь, зацікавлені Україною? Чи знають про твою іншу творчість? 
  • Колись звісно це був лише гурт «От вінта». Їздили до Австрії, Польщі, Словаччини, Голландії. Переважно їздили на великі фестивалі. Що приємно – нас запам’ятовували, відзначали. Запрошували по кілька разів. Бувало так, що завдяки нашим виступам хтось дізнавався, що взагалі Україна є мапі, – з одного боку неприємно вражає, але добре що ми принаймні навчили нас від Росії відрізняти.Місяць тому були в Торонто, де я представляв свою виставку, а також грали концерт для нашої діаспори. Концерт був чудовий і прекрасний. Що вразило: на концерті побачив своїх друзів, представників рокабільного руху, вони самі з Москви і були на наших концертах десь 5-6 років тому. Це родина з трьох осіб, прийшли з донечкою півторарічною… у вишиванці і віночку – і я собі думаю, що вони в біса тут роблять? Друг говорить: будемо з Північного Торонто переїздити в українську громаду, проситися до них, люди спокійніші і добріші. І уяви, співав разом з усіма український гімн, тримаючи руку коло серця.

    У Польщі нарешті грали не суто для нашої громади, а просто в рокабільному клубі, для зацікавлених нашою музикою. Для гастрольних турів Європою поки що не маємо ні зв’язків, ні відповідних менеджерів. Але якби хтось нам у цьому допоміг, я би не відмовився.

     

  • Змін якого напрямку потребує Україна, щоб бути новою, свіжою, європейською ментально країною? 
  • Деяким українцям, в тому числі моїм знайомим, не треба змінюватися – вони вже є європейцями, і були ними 20-30 років тому. Я дивувався, чому вони такі, а не такий я. Справжній українець це той, не в кого дід українець, а в кого українцями є діти. Якщо ти свою дитину навчив говорити українською, навчив історії, а історія ця всмоктана з молоком матері, то тоді ти українець. І це має передаватися з покоління в покоління. Навчити дітей бути вільними. Бо воля і свобода – це велика відповідальність.Справжній українець це не те, що у тебе є, а ким ти є насправді. Давні українські прізвища були пов’язані із певними громадськими професіями – Бондар, Тесля, Кушнір, Швець та інші, і це недарма, бо що ти вмієш робити своїми руками, що тобі передали твої династії, так тепер кожен з нас мусить бути професійним. Теперішній світ вкотре доводить: не важливо, у будинку зі скількох поверхів ти живеш, і яке авто ти маєш. Бо завтра тебе може не бути на світі, а судитимуть не за маєтком, а за справами.

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 04 Jul, 2017
1 липня Канада святкувалa своє 150-річчя.
Canada 150 Mosaic i TO Canada with Love - це проекти до 150 -річчя Канади.
Зайнялo два роки, щоб розробити та виставити понад 80 000 картин та 150 окремих фресок по всій країні. Проект Canada 150 Mosaic сформує одну гігантську фреску мозаїку довжиною 365 метрів (це чотири футбольні поля!). TO Canada with Love (До Канади з любов’ю) - це програма заходів, що проводиться по всій
Канадi.
By UC Family Magazine 30 Jun, 2017
КНИГИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
"То є Львів"
Українська мова – це мова не тільки українців, спілкуватися нею мають право мешканці України всіх національностей з потреби гуртуватися, з необхідності доходити порозуміння й ладу в спільному домі (Віталій Радчук)

Книги таких сучасник авторів як Василь Шкляр, Люко Дашвар, Любко Дереш та багатьох інших, а також всесвітньовідомі класичні твори Віктора Гюго, Еріха Марії Ремарка, Оноре де Бальзака та ще чимало інших авторів, книгами яких ви захоплюєтесь, ви зможете знайти і завантажити на цих сайтах:

http://e-bookua.org.ua/
http://javalibre.com.ua/
http://chtyvo.org.ua/
КНИГИ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Захоплюєтесь поезією Олександра Пушкіна, вкотре хочеться перечитати «Майстра та Маргариту» чи Вам просто хочеться читати класику, наукову літературу, книги з мистецтва, історії, психології в перекладі на російську мову, тоді завантажуйте їх тут:

http://booksshare.net/
http://www.big-library.info/
http://www.many-books.org/
КНИГИ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Ні ви, ні я не розмовляю англійською, але є деякі речі, які можна сказати тільки англійською мовою (Аравінд Адіга)

Англійська мова є однією з найбільш розповсюджених мов у світі, державною мовою багатьох держав та мовою міжнародного спілкування. Її знання значно допомагає Вам як у повсякденному житті, так і, скажімо, коли Ви подорожуєте чи проходите співбесіду при працевлаштуванні. Тому не забувайте поповнювати свій словниковий запас:

http://www.digilibraries.com/
http://www.bookyards.com/en/welcome
http://www.homeenglish.ru/Books.htm
КНИГИ ПОЛЬСЬКОЮ МОВОЮ

Польська мова має правопис в сто разів легший, ніж в інших мовах світу! Навіть граматика не така вже й складна. (Jan Miodek)

Польська мова хоч і дуже схожа на нашу рідну – українську, та все ж має слова, які зовсім вже не співзвучні із знайомими нам відповідниками. Як на мене, польська мова є цікавою та приємною для слуху, переконайтесь:

http://wolnelektury.pl/
http://wydaje.pl/c/darmowe-ebooki
http://www.chmuraczytania.pl/
КНИГИ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ

Скажи, що кохаєш мене і скажи це французькою. (Jarod Kintz)

Французька – мова кохання. З чим асоціюється ця мова у вас: з французьким поцілунком, смачними круасанами, Парижем та Ейфелевою вежею, променадами над Сеною? Відчуйте милозвучність та всю красу французької, читаючи книги за чашечкою кави з круасанами, закутавшись у плед:

http://beq.ebooksgratuits.com/
http://bibliotheque-russe-et-slave.com/
http://www.ebooksgratuits.com/

By UC Family Magazine 22 Jun, 2017
 Ukrainian culture, music, artisans, food, entertainment 
More Posts
Share by: