Львів має нову спортивну окрасу

  • By UC Family Magazine
  • 05 Feb, 2012
Нещодавно у Львові почав працювати новий футбольний стадіон “Арена Львів”, який здатен  

одночасно розмістити на трибунах 34 915 глядачів. Це суттєво більше ніж у його попередника, — стадіону “Україна”, на полі якого відбувалися календарні поєдинки національної першості футболу та матчі збірної. Він, навіть після реконструкції, вміщує лише 27 925 вболівальників.

 Стадіон розташовано біля перетину вулиці Стрийської та об’їздної дороги. “Арена Львів”, окрім футбольного поля включає у себе багато приміщень, які відповідно до задуму його авторів мали б стати привабою для бізнес-орендарів. Саме на це розраховували під час його будівництва, як на спосіб повернути вкладені кошти. Також, для пришвидшення інтеграції спортивної арени, було спроектовано план розвитку інфраструктури південної частини міста, у якій стадіон і розташовано.

        Ще задовго до будівництва нового стадіону до футбольного чемпіонату “Євро-2012”, влада розглядала різні варіанти його місця розташування та назви. Багато львів’ян сходилися на думці, що новий стадіон потрібно збудувати перебудовуючи стадіон “Україна”, на якому тренується та проводить офіційні матчі футбольна команда “Карпати”, яка всупереч давнім футбольним традиціям перебуває внизу українського футбольного чепіонату. Саме так зробили у Харкові, — залишили стадіон на попередньому місці, додали дах, дещо змінили розташування місць для вболівальників, перебудували приміщенні будівлі стадіону, зробивши їх більш привабливими для орендрів. Така перебудова здавалася цілком логічною, адже саме так кілька років тому, у Лондоні, аби не шукати місця для нового спортивного комплексу, перебудували стадіон “Уемблі”.

Саме скориставшись британським досвідом можна було б розв’язати декілька львівських проблем. Першою із яких була непотрібність двох стадіонів у місті де лише одна футбольна команда, ФК «Карпати», яка перебуває у вищій лізі національного чемпіонату. Другою, на черзі, була проблема із виділенням земельної ділянки, необхідної не лише для, будівництва стадіону, а і для його обслуговування, створення нових доріг, транспортних розв’язок та інфраструктури довкола нього. Багато львів’ян обурювалося, – навіщо будувати ще один стадіон, якщо на цій ділянці можна збудувати соціальне житло. Це, на думку багатьох львів’ян дало б суттєво більше користі ніж нова спортивна арена. Прихильники реконструкції старого стадіону наполягали, – якщо будувати новий, – кошти на облаштування доріг та інфраструктури доведеться “закопати” практично на межі міста. Якщо ж перебудувати старий, – стверджували вони, – за кошти державного бюджету можна буде полагодити велику частину доріг у львівському середмісті та навіть збудувати нові естакади та об’їзди. Це, на думку багатьох львів’ян дало б суттєво більше користі ніж нова спортивна арена.        

Дискусії також виникали стосовно назви. Їх пропонували і громадські організації, і політичні партії і представники місцевої влади. Серед запропонованих назв найпомітнішими були “Лємберг” (німецький варіант назви міста Львова) та “стадіон імені Степана Бандери”, щоправда жодна із них так і не стала іменем нового стадіону.

Багатьох бентежив і той факт, що у безпосередній близькості до «Арени Львів» розташовано хлораторну станцію львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”. Працівники запевнили, – у випадку надзвичайних ситуацій, — здоров’я та життя гостей стадіону буде у серйозній небезпеці, адже отруєння хлором, без надання вчасної медичної допомоги, є смертельним. Щоправда, за всю історію функціонування станції, жодних небезпечних ситуацій її робота не спричиняла. Перемістити станцію теж не було можливим, — довелося б перебудовувати велику частину інженерних мереж водопостачання міста, що неможливо зробити у стислі терміни та без незручностей для мешканців. Зрештою цю небезпеку чи то забули, чи вважали надто незначною аби звертати на неї увагу.

Всупереч очікуванням багатьох львів’ян, широких громадських обговорень проекту побудови стадіону, його назви, зовнішнього вигляду та перспектив розвитку інфраструктури міста довкола нього влада не проводила.

Далі не обійшлося без скандалів із виготовленням проекту будівництва, затвердженням кошторису та вибором генерального підрядника. Ці роботи, як і обговорення про їх доцільність, затягнулися на тривалий час. Така невизначеність насторожувала Уряд. Скептики неодноразово переконували, – за такого підходу до справи, чемпіонат може відбутися без матчів у Львові, або не відбудеться за участі України взагалі. Саме через це, у процес підготовки будівництва, яким, спершу, мало займатися місто, втрутився Кабінет Міністрів України. За його сприяння, на виділеній Львівською міською радою земельній ділянці розпочалося будівництво.

Уряд та створене ним Державне підприємство “Дирекція з будівництва об’єктів до Євро 2012 у м. Львові”, займалися вирішенням усіх труднощів пов’язаних із підготовкою до чемпіонату в Україні. Щоправда у багатьох львів’ян викликає занепокоєння те, що управління спортивною ареною здійснюється державним підприємством, а не місцевою владою.

Всупереч очікуванням найзапекліших скептиків, 29 жовтня 2011 року відбулося урочисте відкриття “Арени Львів” з феєрверками, танцями, дорогими естрадними виконавцями, але без освячення… . Освячення спортивної арени не відбулося під час церемонії урочистого відкриття, адже про це не подбали організатори. Зважаючи на давні релігійні традиції галичан, політичну волю громади, звернення депутатів міської ради та міського голови стадіон все ж освятили. Відбулося це безпосередньо перед першим офіційним матчем збірної України на цьому стадіоні. Українці тоді обіграли збірну команду Австрії із рахунком 2:1. Також на “Арені Львів” відбувся календарний матч регулярного чемпіонату України з футболу, у якому київське “Динамо” вирвало перемогу у львівських “Карпат”. Свого часу на цю львівську команду міська влада покладала надії як на інвестора стадіону, який міг би використовувати його на свій розсуд. Тоді перемовини із власником клубу не зрушили з місця.

Попри офіційне відкриття, футбольні матчі та інші заходи, стадіон і далі продовжують добудовувати, облаштовують дороги, та доводять до ладу зовнішні стіни, комунікації. Про перспективи розвитку інфраструктури міста довкола стадіону, можливості для міського бюджету Львова отримати прибуток від нової спортивної арени розповів депутат Львівської міської ради, член фракції ВО “Свобода”, голова постійної депутатської комісії депутатської діяльності та законності Любомир Мельничук:

-Любомире Анатолійовичу, чому для будівництва нової спортивної арени обрали ділянкурозташовану на межі міста?

-Для будівництва стадіону оборали саме цю ділянку, адже її розташування погоджене усіма відповідними інституціями, як таке, яке найбільше підходить для будівництва стадіону. Я переконаний, що будівництво спортивної арени на межі міста сприяє розвитку інфраструктури південної частини міста.

-Яким чином до будівництва “Арени Львів” долучилася громада міста?

 -Територіальна громада Львова долучилася до будівництва спортивної арени наданням земельних ділянок для будівництва та облаштування інфраструктури. Ринкова вартість цих ділянок складає кілька мільйонів гривень. Також міська рада передбачала кошти для будівництва стадіону, адже спершу будівництво планували здійснювати коштом міста. Зважаючи на певні обставини, Уряд взяв процес будівництва під свій контроль. Відповідно усі будівельні роботи повністю фінансуються із державного бюджету, без залучення коштів із міського бюджету. Все управління будівництвом здійснюється Урядом України.

-Чи є приміщення довкола стадіону, та й у його головній будівлі хорошою привабою для бізнес-оренди?

-Так, ці приміщення є дуже привабливими для інвесторів, адже інфраструктура міста постійно розвивається. Навпроти стадіону розташовано два сучасні розважальні торгівельні комплекси, поруч розташовано іподром. Активно розвивається транспортне сполучення поблизу стадіону, саме тому, я передбачаю, що офісні чи торгівельні споруди на території стадіону користуватимуться попитом серед підприємців. Зрештою “Арена Львів” є не лише стадіоном. На цьому спортивно-торгово-розважальному комплексі є багато офісних, та торгівельних споруд. Зручним є доїзд до комплексу з 5-ти доріг, — вулиць Стрийської, Вернадського та Кільцевої дороги. Наразі у мене немає жодної інформації про те, що те чи інше підприємство уже готове орендувати торгівельні чи адміністративні споруди на “Арені Львів”. Не зважаючи на це, уже під час відкриття стадіону,перших футбольних матчів та кількох розважальних заходів, на території комплексу активно велися торгівельні роботи. Тоді у підприємців можна було придбати продукти харчування. Отже, приміщення уже хтось орендує та займається у ньому підприємницькою діяльністю. Зрештою, продаж продуктів, чи облаштування закладів громадського харчування на території комплексу, далеко не є основним джерелом отримання коштів від оренди.

Кошти сплачені підприємцями за використання приміщень надходитимуть до бюджету міста Львова?

-Під час будівництва позицію львів’ян щодо використання стадіону не врахували. Надавши земельні ділянки, таким чином інвестуючи майно в цей об’єкт, місто не отримало жодних прав на подальше його використання. Міська рада не має жодної частки у володінні цим стадіоном. Депутати ставитимуть питання перед міським головою, аби спільно звернутися до Кабінету Міністрів України, з вимогою надати громаді міста частину власності у спорудах стадіону. Таким чином, ми можемо отримати частину площ, які здаватимемо в оренду. Тоді прибуток від цієї оренди наповнюватиму міський бюджет. Наразі виходить, що усі кошти від оренди стадіону отримає лише Державне підприємство “Дирекція з будівництва об’єктів до Євро 2012 у м. Львові”. Депутати планують активно відстоювати позицію львів’ян щодо представництва інтересів громади міста Львова у цілому комплексі приміщень, кошти від оренди яких можуть стати суттєвим наповненням бюджету міста. У цьому комплексі саме футбольне поле займає далеко не велику частину від загальної площі, яку можна використати для отримання прибутку. Власне, саме футбольне поле і не є прибутковим, прибутковими є споруди навколо нього. Я пропонуватиму призначити права володіння відповідно до вкладених коштів чи вартості майна. Якби місто мало право здавати в оренду бодай 1000 квадратних метрів торгівельних площ розташованих на території “Арени Львів”, ми б отримали серйозний додаток до міського бюджету. Та й управління “Ареною Львів” на мою думку мало б здійснюватися представниками територіальної громади хоча б частково. Це необхідно для координації заходів які відбуватимуться на стадіоні, аби не виникло жодних неприємностей, як сталося із освяченням, про яке власники стадіону просто забули.

Юрiй Данилишин, фото автора

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 25 Aug, 2017
24 серпня 2017 року, в День Незалежності України ФОМА та гурт Мандри презентували кліп на пісню " Гради Вогняні" в ім'я світлої пам'яті всіх загиблих Вояків нашої Батьківщини , що поклали душу і тіло за нашу рідну землю. За мирне небо над Україною .
Всі фото і відео цього кліпу , відзняті Олександром Глядєловим, Олесем Кромплітцом, Максимом Дондюком та Маркіяном Луцeйко протягом останніх трьох з половиною років цієї війни . Слова і музика - Сергій Фоменко.
Сергій Фоменко: "Ми також присвячуємо цей кліп і пісню світлій пам'яті загиблих в Ілловайську . Ми пам'ятаємо , ми дякуємо , ми сумуємо і схиляємо голови. Слава Героям України !"
By UC Family Magazine 23 Aug, 2017
23 серпня в Україні відзначають День державного прапора. І хоч це свято відносно нове (його почали святкувати з 2004 року), та історія українського прапора сягає сивої давнини.
Джерело  Телеканал новини «24»

Легенди про зародження

Як на українських землях з’явився символ з поєднанням синього та жовтого кольорів – достеменно невідомо. Деякі легенди говорять, що ці кольори з’явились завдяки трипільцям під час великого переселення народів.

Перша історична згадка датується 1256 роком – днем заснування Львова. Саме на гербі міста Лева поєднались ці символічні для країни кольори – жовтого лева на блакитному фоні.

Поєднання цих барв знаходимо і в добу козацтва, особливо у період XVIII століття. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.

Перша письмова згадка

Під час опису Грюнвальдської битви (між військами держави Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського та Руського, 1410 рік) автор розповідає, що львівське військо виступило під синьо-жовтими кольорами – це був синій прапор із золотим левом, що спирається на скелю.

Перша спроба утворити прямокутний прапор із жовтого та блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою (перша українська політична організація на Галичині, створена під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення). У 1848 році з ініціативи Ради на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

Прапор і політика

Перше офіційне визнання синьо-жовтого як прапора українського народу відбулась 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки.

До речі, донині точаться дискусії про те, який прапор правильний: сучасний варіант із блакитним вгорі та жовтим внизу, чи навпаки – із жовтим зверху. Деякі історики переконують: саме останній варіант використовували у часи Української Народної Республіки. Насправді ж у часи УНР використовували обидва варіанти стягу.

Нині принести український прапор на футбольний матч стало нормою, однак у часи СРСР з’явитись з синьо-жовтим полотнищем було справжнім подвигом.

Історичний футбольний матч

Справді історична подія відбулась 27 липня 1976 року. У Монреалі на Олімпійських Іграх під час футбольного матчу між збірними Німецької Демократичної Республіки та СРСР (більшість команди збірної становили гравці київського "Динамо") українці вивісили плакат із надписом: "Свобода Україні!". А українець Данило Мигаль, який жив у Канаді, наважився вибігти із синьо-жовтим прапором просто на футбольне поле та ще й станцював гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону. Тоді чи не вперше весь світ побачив український прапор.

" target="_top">Цей момент можна побачити на 1:15:44

Найбільший прапор України має розмір 40х60 метрів, він повністю ідентичний до пропорцій стандартного: дві рівні смуги, а ширина і висота мають співвідношення 2:3. Стяг внесли до Книги рекордів України.

Цей велетень об’їхав майже усю країну. Його розгорнули у прифронтовому Маріуполі, коли місто звільнили від терористів.


By UC Family Magazine 04 Jul, 2017
1 липня Канада святкувалa своє 150-річчя.
Canada 150 Mosaic i TO Canada with Love - це проекти до 150 -річчя Канади.
Зайнялo два роки, щоб розробити та виставити понад 80 000 картин та 150 окремих фресок по всій країні. Проект Canada 150 Mosaic сформує одну гігантську фреску мозаїку довжиною 365 метрів (це чотири футбольні поля!). TO Canada with Love (До Канади з любов’ю) - це програма заходів, що проводиться по всій
Канадi.
More Posts
Share by: