Фортеця над Дністром

  • By UC Family Magazine
  • 01 Nov, 2011

Хотин – один з райцентрів Чернівецької області – невеличке місто, у якому проживає всього 12 тисяч населення. Місто – затишне, озеленене, з невеликою кількістю багатоповерхівок. Було б воно непомітним і малознаним, якби не славнозвісна Хотинська фортеця, яка належить до одного з семи чудес України. Завдяки цій фортеці місто знайоме не лише в Україні, а й далеко за її межами. Про це свідчить велика кількість туристів, котрі щоденно сюди приїжджають.

У давнину Хотин був славний ще й завдяки вигідному розташуванню і стратегічному значенню. Місто відіграло визначну роль для багатьох імперій, до яких воно входило. Протягом століть було не лише плацдармом для воєнних подій, але й центром розвитку ремесел і торгівлі, які чимало посприяли розквіту культури та економіки міста. Про це, зокрема, свідчить рукописне Хотинське Євангеліє XIV ст. У Хотині в ті часи відбувалися найбільші у Молдавському князівстві ярмарки, на які приїздили купці з різних країн Східної та Західної Європи. А ще Хотин був важливим митним пунктом в європейсько-азійській торгівлі. До речі, свідченням цьому є ще одна історична пам’ятка міста – будинок старої хотинської митниці. З доходів від торгівлі молдавська казна отримувала великі суми грошей. Отож, запрошую у приємну подорож до хотинської фортеці.

Історія Хотинської фортеці

Хотинська фортеця   знаходиться в північній околиці міста на високому, урвистому, правому березі ріки Дністер і долині впадаючої до нього дрібної притоки. Зі східної сторони фортецю захищав Дністер, а з усіх решти сторін вона охоплена високим земляним валом з мурованими бастіонами. Ширина валу – 8 метрів, а довжина – понад кілометр. Головним завданням фортеці була оборона поселення Хотин.

          Вид на фортецю із західної сторони. Пляма на фортечній стіні

Спочатку тут була невелика дерев’яна фортеця, збудована східними слов’янами. Доказом є те, що під час розкопок були виявлені її рештки. На жаль, тяжко встановити, коли саме вона була побудована, бо під час зведення кам’яної фортеці були знищені культурні нашарування. Поруч з дерев’яною фортецею було неукріплене селище, про що свідчать розкопані напівземляні житла з кам’яними печами IX-X ст. А на глибині півтора метра знайдено культурний шар VII-VIII ст. Знахідки свідчать про слов’янське поселення в Хотині ще з VIII століття. Відтоді життя в цьому поселенні не припинялося. Існує також гіпотеза, що Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, створеного у ІХ ст. князем Володимиром Святославичем. Він служив одним із укріплень південного заходу Русі у зв’язку з приєднанням до неї буковинських земель. Пізніше форт перебудували у фортецю, адже сюди пролягали важливі транспортні шляхи, які з’єднували Київ із Пониззям, Поділлям і Придунав’ям. Впродовж століть хотинська фортеця була об’єктом постійної уваги. Її неодноразово реконструювали та розширювали, не раз її завойовували і знищували, а потім відбудовували.

    Церква О.Невського. Поруч (справа) руїни мінарету

Кам’яну фортецю почали будувати в 40-х роках ХІІІ ст. закріпачені селяни Хотинщини. Спочатку вона була невеликою і знаходилася на місці теперішньої Північної башти, а з півдня сягала стін Комендантського палацу. Вірогідно, що фортеця мала всього дві башти – Північну і Південну (в’їзну). На території фортеці розміщувались казарми, комендантський палац, майстерні, конюшні, лазні, складські та інші приміщення. Але від них майже нічого не збереглося. Залишилася лише кам’яна церква, збудована у 1835 році для російського гарнізону.

              Фортечний двір

Наприкінці ХІ століття Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х рр. місто перейшло до Галицького, а з 1199 р. – до Галицько-Волинського князівства.

У 1250-1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев перебудували фортецю. Навколо неї з’явилися семиметрова кам’яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові укріплення.

  Вид з Дністра

В 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року входив до Молдавського князівства і тому збільшилося його військове значення. Тоді ж фортецю перебудували, пристосувавши до нових вимог. Замок збудували майже наново, а рівень двору підняли на 10 метрів. Було зведено могутні мури і башти. Суворий і грізний вигляд мають оборонні стіни. Зовні їх прикрашають викладені з червоної цегли чотири смуги, кожна з яких складається з кількох квадратів, вписаних один в один та розташованими над ними чотирма рядами ступінчастих пірамід, завершених хрестами. Вони були реконструйовані за часів правління молдавського господаря Стефана ІІІ (1457-1504). До речі, Стефан III Великий особисто керував її реконструкцією. Мотиви такої забудови часто зустрічаються в українському народному мистецтві, особливо на Поділлі. Якраз після цієї реконструкції фортеця повністю набула свого нинішнього вигляду. В другій половині ХІV ст. до фортеці був прокладений міст на потужних кам’яних стовпах над глибоким ровом.

За Дністром – Хмельницька область  

  Укріпленням зовнішнього кільця Нової фортеці була Бендерська брама. Вона вважається “В’їзною баштою”. Під час ІІ світової війни була зруйнована, а відбудували її аж у 1985 році. Втраченою є “Башта над потоком” (у деяких документах – “Башта, крізь яку тече вода”). Збудована у ХVIII ст. а в ХІХ ст. була повністю знищена. Ясська брама відноситься до внутрішнього кільця укріплень фортеці. Зведена на початку ХVІІІ ст. Мала ще назви Ізмаїльська і Яничарська. Була в’їзною зі сторони міста Ясси. У ХІХ ст. була зруйнована, а в 1990-х роках відреставрована. У 1811 році на планах фортеці знаходимо Руську браму, збудовану після захоплення фортеці російськими військами. Раніше тут був суцільний західний мур і, можливо, вона була пробита в цьому мурі. Після приєднання в 1812 році Бессарабії до Росії брама втратила стратегічне значення. Сьогодні на місці Руської брами залишився лише вузький прохід. Найменше інформації маємо про Кам’янецьку браму. Вона теж належала до зовнішнього кільця укріплень. Вважається, що її було збудовано після 1711 року, коли турки заволоділи Хотином.

У замку був навіть водогін. Вода по керамічних трубах, діаметром в 8-12 мм., подавалася з колодязя по вулиці Фортечній до житлових приміщень замку. Була і каналізація. Під час будівництва у XVIII ст. Нової Фортеці водогін зруйнували.

Цікавою будівлею є замкова церква, збудована в XV ст. Спочатку вона була одним корпусом з казармою. У XVІІ ст., в період правління у Хотині турків, церкву переобладнали у мечеть з мінаретом, заввишки 3 м. Анонімний турецький автор говорив, що це “мечеть покійної валіде-султан”. Це був титул матері султана Ахмеда ІІІ. За походженням вона була гречанкою, але користувалася повагою серед турецьких мусульман. На власні кошти вона збудувала мечеті в Скутарі та Галаті. Поряд з мечеттю було кладовище, де ховали офіцерів, чиновників і членів їх сімей. В 1941 році відступаючі частини Червоної армії висадили мінарет в повітря. Зараз на місці мечеті залишилася кам’яна основа. В 1832- 35 рр. в зовнішній фортеці було збудовано церкву святого О.Невського, а стару церкву переобладнали під господарські приміщення. Після 1856 року замкова церква зазнала руйнування, а за радянської влади зробили в ній конюшню. В 1991 році її знову відновили. На внутрішніх стінах церкви збереглися фрагменти фресок кінця XV – початку XVI ст. В приміщенні першого ярусу під церквою було знайдено прохід, який вів до казарми.

На місці колишнього двору турецького паші на початку ХІХ ст. було зведено інженерні майстерні гарнізону і кузню. Згодом розмістили інженерну канцелярію і креслярню. На початку ХХ ст. приміщення майстерень використовували для парафіяльної школи церкви св. О.Невського. У 1980-х роках будівлю переобладнали під виставкову експозицію.

Хотинська фортеця неодноразово була ареною воєнних дій

У 1538 році, під проводом Яна Тарновського, Хотин було штурмом взято польськими військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували три башти і частину західної стіни. Після її здобуття, у 1540 – 1544 роках, поляки відновили Хотинську цитадель, але згодом втратили її. У 1563 році Дмитро Вишневецький з п’ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю і утримували її тривалий час.

Після того, як 1600 року війська правителя Валахії і Трансильванії Міхая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Мовіла зі своїм оточенням знайшли у Хотинській фортеці прихисток. У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 р. місто захоплює турецька армія. Але через рік тут відбулася найбільш важлива історична подія, в якій вирішальну роль зіграли запорізькі козаки. Українсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного та Якова Бородавки і Яна Ходкевича виграли п’ятиденну битву в турецької армії Порти. Незважаючи на те, що турецька армія нараховувала 250 тисяч воїнів проти 35-х тисяч польських і понад 40 тисяч козаків, завдяки хитрості і вмілості гетьмана Сагайдачного турецькі війська були розбиті. І так, 8 жовтня 1621 султан Сулейман Другий був змушений підписати Хотинський мирний договір, який прирівнювався до поразки. Згідно договору, кордон проходив по Дністру і таким чином Хотин перейшов до Туреччини. Ця битва стала переломним моментом Османської імперії. Туреччина уже перестала бути такою потугою, як була раніше і вже не наганяла великого страху на інші держави.

   Залізні ядра, знайдені на території фортеці

Навесні 1650 року на деякий час Хотин звільняє Б. Хмельницький зі своїм військом. В листопаді 1673 року Хотинська фортеця перестає бути турецькою. Хотин був зайнятий польсько-українсько-молдовською армією. 1699 року фортеця переходить від Польщі до Молдовського князівства згідно з Карловицьким мирним договором.

З 1711 року Хотин знову переходить у підпорядкування султана. Тоді ж відразу почали зводити нову фортецю поруч зі старою із землі, дерева та каміння. Висоту мурів звели до 40 метрів. Ззовні зробили цегляний декор з мотивами “вавилону”. Було встановлено 200 далекобійних гармат і розмістили 20-тисячний гарнізон. Але з появою далекобійної артилерії фортеця стала вразливою і для її захисту стали будувати додаткове зовнішнє кільце кам’яно-земляних укріплень з бастіонами, в’їзними баштами, ровами, мостами через рови.

У серпні 1739 року біля фортеці відбулася кривава битва між турецькими і російськими військами в районі сіл Ставчани і Недобоївці. Участь у битві проти турків брали також буковинські українці. Турецькі війська зазнали страшної поразки. Після російсько-турецької війни в 1806-1812 рр., Хотин увійшов до складу Російської імперії і став повітовим центром Бессарабської губернії. Відступаючи з Хотина, турки майже вщент його знищили.

Фортеця, овіяна легендами

Багато зацікавлень у туристів викликає велика мокра пляма на західному боці фортечного муру. Про неї існує кілька легенд. Перша легенда говорить, що ця пляма утворилася зі сліз закатованих у фортеці бунтарів, які не бажали коритися турецьким завойовникам. Друга легенда – це сльози полоненої турками українки, дівчини Оксани, живцем замурованої у фортеці турецькими нападниками. Третя легенда розповідає про дівчину, котра під час турецької облоги зробила героїчну вилазку до струмка по воду для захисників, які вмирали від спраги, бо тоді в замку ще не було колодязя. Її наздогнала ворожа стріла на підході до замкових стін, але вона встигла донести воду. Найбільш поширеною є ось ця легенда. Колись давно у фортеці жив воєвода з молодою дружиною. Мали одну доньку і не могли натішитися її красою і миловидністю. Коли доньці виповнилося 6 років, померла її мати. Після смерті дружини воєвода став замкнутим, жорстоким і злим. Коли доньці минуло 16 років, вона закохалася в бідного хлопця. Батько заборонив її бачитися з тим хлопцем, але дівчина і надалі його кохала. Розгнівався воєвода і наказав своїм слугам замурувати неслухняну дівчину живцем у стіні фортеці. Наказ було виконано, а на тому місці, де замурували дівчину, на стіні з’явилася пляма. Кажуть, що це крізь камінь просочилися сльози закоханої дівчини. Насправді це є пошкодження історичного дренажу. Але людям більш цікаво вірити в легенди.

Зараз Хотин затишне і одне з найкращих міст Чернівецької області. Важливий промисловий, культурний і туристичний центр Буковини. В 1991 році, на честь святкування 370-річчя Хотинської битви було відкрито монумент гетьману України Петру Сагайдачному. У Хотинській фортеці знімали фільми “Гадюка”, “Захар Беркут”, “Три мушкетери”, “Чорна стріла”, “Стара фортеця” та інші. Щороку тут проводять фестиваль “Хотинська твердь”, відтворюючи хотинську битву. У 2000 р. постановою Кабінету Міністрів України було створено Історико-архітектурний заповідник “Хотинська фортеця”, а у вересні 2002 р. місто відсвяткувало 1000-літній ювілей. У 2007 році Хотинська фортеця стала переможцем Всеукраїнської акції “7 чудес України”.

Юрій Атаманюк
Фото автора

У статті частково використано інформацію з офіційного сайту Історико-архітектурного заповідника “Хотинська фортеця” ( http://hottur.org.ua/index.php?lang=ua ).

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 25 Aug, 2017
24 серпня 2017 року, в День Незалежності України ФОМА та гурт Мандри презентували кліп на пісню " Гради Вогняні" в ім'я світлої пам'яті всіх загиблих Вояків нашої Батьківщини , що поклали душу і тіло за нашу рідну землю. За мирне небо над Україною .
Всі фото і відео цього кліпу , відзняті Олександром Глядєловим, Олесем Кромплітцом, Максимом Дондюком та Маркіяном Луцeйко протягом останніх трьох з половиною років цієї війни . Слова і музика - Сергій Фоменко.
Сергій Фоменко: "Ми також присвячуємо цей кліп і пісню світлій пам'яті загиблих в Ілловайську . Ми пам'ятаємо , ми дякуємо , ми сумуємо і схиляємо голови. Слава Героям України !"
By UC Family Magazine 23 Aug, 2017
23 серпня в Україні відзначають День державного прапора. І хоч це свято відносно нове (його почали святкувати з 2004 року), та історія українського прапора сягає сивої давнини.
Джерело  Телеканал новини «24»

Легенди про зародження

Як на українських землях з’явився символ з поєднанням синього та жовтого кольорів – достеменно невідомо. Деякі легенди говорять, що ці кольори з’явились завдяки трипільцям під час великого переселення народів.

Перша історична згадка датується 1256 роком – днем заснування Львова. Саме на гербі міста Лева поєднались ці символічні для країни кольори – жовтого лева на блакитному фоні.

Поєднання цих барв знаходимо і в добу козацтва, особливо у період XVIII століття. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.

Перша письмова згадка

Під час опису Грюнвальдської битви (між військами держави Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського та Руського, 1410 рік) автор розповідає, що львівське військо виступило під синьо-жовтими кольорами – це був синій прапор із золотим левом, що спирається на скелю.

Перша спроба утворити прямокутний прапор із жовтого та блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою (перша українська політична організація на Галичині, створена під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення). У 1848 році з ініціативи Ради на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

Прапор і політика

Перше офіційне визнання синьо-жовтого як прапора українського народу відбулась 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки.

До речі, донині точаться дискусії про те, який прапор правильний: сучасний варіант із блакитним вгорі та жовтим внизу, чи навпаки – із жовтим зверху. Деякі історики переконують: саме останній варіант використовували у часи Української Народної Республіки. Насправді ж у часи УНР використовували обидва варіанти стягу.

Нині принести український прапор на футбольний матч стало нормою, однак у часи СРСР з’явитись з синьо-жовтим полотнищем було справжнім подвигом.

Історичний футбольний матч

Справді історична подія відбулась 27 липня 1976 року. У Монреалі на Олімпійських Іграх під час футбольного матчу між збірними Німецької Демократичної Республіки та СРСР (більшість команди збірної становили гравці київського "Динамо") українці вивісили плакат із надписом: "Свобода Україні!". А українець Данило Мигаль, який жив у Канаді, наважився вибігти із синьо-жовтим прапором просто на футбольне поле та ще й станцював гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону. Тоді чи не вперше весь світ побачив український прапор.

" target="_top">Цей момент можна побачити на 1:15:44

Найбільший прапор України має розмір 40х60 метрів, він повністю ідентичний до пропорцій стандартного: дві рівні смуги, а ширина і висота мають співвідношення 2:3. Стяг внесли до Книги рекордів України.

Цей велетень об’їхав майже усю країну. Його розгорнули у прифронтовому Маріуполі, коли місто звільнили від терористів.


By UC Family Magazine 04 Jul, 2017
1 липня Канада святкувалa своє 150-річчя.
Canada 150 Mosaic i TO Canada with Love - це проекти до 150 -річчя Канади.
Зайнялo два роки, щоб розробити та виставити понад 80 000 картин та 150 окремих фресок по всій країні. Проект Canada 150 Mosaic сформує одну гігантську фреску мозаїку довжиною 365 метрів (це чотири футбольні поля!). TO Canada with Love (До Канади з любов’ю) - це програма заходів, що проводиться по всій
Канадi.
More Posts
Share by: