Коломийці у Швайцарії

  • By UC Family Magazine
  • 01 Jul, 2011

З чим для вас асоціюється Швайцарія? Напевне, з засніженими гірськими вершинами влітку, зеленими луками, симпатичними коровами, яких ми бачимо у рекламі шоколаду «Мілка» і, звичайно ж, з сиром та годинниками. Саме такою ми собі її уявляємо. Але для тих, хто побував у Швайцарії хоч раз, ця країна залишається у спогадах, як мрія, як казка. Навіть не віриться, що є на землі таке райське місце.

Такою залишиться Швайцарія для мене і для групи туристів, які повернулися минулого тижня з турне Європою. Тепер, читаючи коментарі і відгуки учасників туру на «Фейсбуці», я впевнена, що для них це була подорож їх життя. Настільки все вражаюче і кардинально по-іншому, ніж у нас, тому й не могло не залишити захопливих вражень. Тепер кожен з нас проходить таку собі адаптацію, звикаємо до України, до наших доріг, до способу життя і мислення. Але про все докладно.

 Головною метою поїздки був Міжнародний фестиваль йодлерського співу (Eidgenössisches Jodlerfest) у місті Інтерлакен, кантон Берн, а також відвідання швайцарської школи вчителями німецької мови. Група налічувала 35 туристів, зокрема з Коломиї та Івано-Франківської області, 18 з яких – це викладачі, вчителі, семеро учасників йодлерклубу «Галіцієн», підприємці, музиканти, музейний працівник, журналіст. Цікаво, що у 29 учасників туру – вища освіта, а 15 володіють німецькою і англійською мовами. Організатором поїздки стала туристична фірма «Галіцієн райзен» («Галицькі подорожі»), яку очолює Зиновій Шмідль. Пан Шмідль одночасно є і головою німецької общини у Коломиї, а також керівником йодлерклубу «Галіцієн». Йодлерклуб заснований у 2004 році і вже двічі відвідував подібні фестивалі, у 2005 році в м. Аарау, кантон Аарґау та у 2008 році – м. Люцерн.

 

Зальцбурґ – місто Моцарта

Отже, першою зупинкою на нашому шляху було австрійське місто Зальцбурґ, де ми зупинилися на нічліг у католицькому центрі «Бондеко». Екскурсію містом для нас провів пан Володимир, уродженець Тернополя, який останніх вісім років мешкає в Австрії. Зальцбурґ – це мальовниче місто, розташоване у Західній Австрії і є четвертим за величиною. З баварської «зальцбурґ» перекладається як «замок солі». Місто розташоване на берегах річки Зальцах, біля підніжжя Альпійських гір. Свою назву воно отримало завдяки тому, що ці місця були багаті покладами солі. І можна сказати, що сучасне місто своїм розвитком завдячує саме солі. Зальцбурґ поділяють на Старе і Нове місто. На лівому березі Зальцаху розташоване Старе місто, у якому багато церков і будинків у стилі бароко. Саме до Старого міста їдуть тисячі туристів. Туризм у місті настільки розвинений, що практично кожен третій мешканець пов`язаний з цим видом підприємництва. А мешкає у Зальбурґу понад 140 тисяч осіб.

Зальцбурґ був заселений у період неоліту. Тут жили кельти, яких у I ст. до н. е. завоювали римляни і побудували колонію Юваум.

У XIII ст. місто стало самостійним князівством, яке входило до складу Священної Римської імперії. У Зальцбурґу дуже багато туристичних принад, а саме: фонтан Резиденцбруннен, Бенедиктинське абатство Св. Петра, Францисканська церква, Катедральний собор і ін. Але кожен турист, як і ми, прагне потрапити на вулицю Ґетрайґеґассе, бо саме у цій частині міста стоїть будинок у якому народився відомий композитор, символ і гордість міста – Вольфганг Амадей Моцарт. Символом міста також є фортеця Хоензальцбурґ, яка стоїть на горі Фестунґберґ. Вона повністю збереглася з часів Середньовіччя. Ще одним цікавим місцем, яке ми відвідали у Новому місті на правому березі річки, був парк Мірбельґартен і палац Мірабель, побудовані ще у XVII ст. Щорічно у Зальцбурґу відбувається музичний фестиваль, присвячений Моцарту. Недарма це місто ще називають містом, що дихає музикою. Залишаючи Зальцбурґ, обов`язково прихопіть з собою місцевий сувенір – цукерки «Моцарткуґель», такі виробляють тільки місцеві кондитери.

Наступного ранку ми переїжджали через Баварію, австрійські землі Форарльберґ, Тіроль до князівства Ліхтенштайн. Дорогою милувалися акуратними баварськими будиночками, які розкидані по старанно покошених альпійських луках. Впадають у вічі старанно оброблені землі, яскраві квіти біля будинків, все акуратне і гарне. Що цікаво, жоден будинок не обгороджений. У Вадуці, столиці Ліхтенштайну, нас зустріла екскурсовод – пані Ярослава Крушельницька, українка, яка вже десять років живе у Швайцарії, а також пан Любомир Винник, постійний дописувач нашої газети зі Швайцарії. Вони провели для нас цікаву екскурсію.

 

Вадуц – столиця Ліхтенштайну

Ліхтенштайн славиться своєю незайманою природою, гірськолижними курортами і атмосферою Середньовічної Європи. Це маленька казкова країна з величезною історичною спадщиною, яка має крихітну площу (160 кв. км). Ліхтенштайн – конституційна монархія. Голова держави – князь. Законодавча влада належить князеві і ландтагу – однопалатному парламенту. Ціни в Ліхтенштайні, як і у Швайцарії – одні з найвищих у Європі. Але, незважаючи на це, у країні, зокрема у столиці місті Вадуц, дуже багато туристів. Валюта Ліхтенштайну – швайцарський франк. Населення складає 31,5 тис. осіб, що менше ніж населення Коломиї.

У невеличкому Вадуці міститься парламент і це друге за величиною місто після Шану. Столиця не має ні вокзалу, ні аеропорту, але туристична інфраструктура дуже розвинена. Населення столиці Ліхтенштайну складає всього 5500 тис. осіб. Катедральний собор у Вадуці є резиденцією архієпископа римо-католицької церкви. Перша згадка про Вадуц датується 1150 роком. У 1342 р. він став столицею графства Вадуц, яке з 1712 р. стало належати королівській сім`ї Ліхтенштайн. Щоб ознайомитися з визначними пам’ятками міста, вистачає одного дня. Варто побачити прекрасний замок Вадуц, що розташований над містом на горі і у якому живе князь, готичний замок XII ст. – резиденцію королів, Будинок управи 1903-1905 рр., неготичну катедру св. Флоріана 1868-1873 рр., ратушу, а також музей поштової марки. Саме поштові марки туристи купують на згадку, як сувеніри.

З Ліхтенштайну ми подалися до центральної Швайцарії, а саме до містечка Опфікон, кантон Цюрих. Тут наша група розташувалася на п`ять днів. З Опфікону ми їздили на екскурсії до інших міст.

 

Опфікон-Ґляттбурґґ

Чому подвійна назва? Тому що річка Ґлятт ділить місто на дві частини. Ліворуч лежить Опфікон, праворуч – Ґлятбруґґ. Назва Опфікон походить з XII століття. 20 років тому це були два села, які об’єднались в одну політичну ґміну (комуну), утворюючи місто. У Швайцарії місцевоcті з населенням понад 10 тисяч мешканців мають статус міст. Теперішнє населення складає 15,5 тис. мешканців. Опфіrон-Ґляттбруґґ лежить на півночі цюріхської аґломерації, ці місцевості розділяє тільки автострада. Поряд розташоване міжнародне летовище Цюрих, яке, звичайно, створює деякі незручності населенню постійним гулом злітаючих чи сідаючих пасажирських літаків. В Опфіконі-Ґляттбруґґу розташовано чимало відомих готелів, як наприклад Sofitel, Hilton, Mövenpick, Airport-Hotel та інші. У цих готелях проживає щорічно більше гостей і туристів, як в Цюриху. В місті знаходиться світовий центр VISA, Швайцарський Банковий Центр (Swiss Banking Center), головна квартира туристичного концерну Готельплан (Hotelplan), численні фірми і підприємства, зокрема з виробництва комп’ютерних програм і чіпів, тому його ще називають швайцарською Сіліконовою Долиною (Silicon Valley of Switzerland). До речі, відома газета «Neue Zürcher Zeitung» від 25-го червня 2011 року написала, що китайські туристи, яких щорічно прибуває в Швайцарію понад 480 тисяч, відвідують насамперед Женеву, Цюрих, Люцерн, Інтерлакен і… Опфікон-Ґляттбруґґ. Щодня витрачають понад 350 франків на швайцарські годинники, знамениті складні ножі й інші дорогі сувеніри.

 

Скляним саркофагом називають будівлю школи, витвір цюрихського архітектора Крістіана Кереца. Це величезна будівля зі скла і бетону вважається однією з кращих будівель такого типу у Європі. Школа міститься вже на території Цюриху, в дільниці Льойченбах, тому її так і називають Schule Leutschenbach. Надзвичайно цікавою і пізнавальною була екскурсія для нашої групи по школі, яку провів директор Даніель Керн. Особливо багато запитань виникало у вчителів. Як зазначила голова методичного об`єднання вчителів німецької мови у Коломийському районі Олександра Ющак, така поїздка вчителів німецькомовними країнами вже третя. Вчителі вже побували у школах Німеччини, Австрії. Тепер долучилися також і викладачі з Івано-Франківська й Калуша. Цікавило все: структура навчального року, канікули, кількість годин на тиждень, типи уроків, відпочинок дітей і т. д. Єдине питання, яке не можна було ставити – це зарплата їхніх вчителів: про гроші не прийнято говорити.

 Обов`язкове навчання триває одинадцять років. Взимку, у лютому, є спортивні канікули, які тривають два тижні, також навесні і восени, влітку – п`ять тижнів. Святкові вихідні дні – це Великдень, Свято Трійці, 1 травня, а також 1 серпня, коли святкують Національне свято Швайцарії. Через те, що у Опфіконі великий відсоток сімей не швайцарці, не всі сім`ї вдома розмовляють німецькою мовою та мають однакову культуру. Тому першочерговим завданням школи є об`єднати різні культури. У Швайцарії 25% дітей навчаються у гімназіях, решта у народних та приватних школах. Коли дітям виповнюється 16 років, вони вступають до професійних шкіл, які мають певне спрямування. 1-2 дні на тиждень відвідують професійну школу, решту днів проходять так звану практику на відповідних підприємствах. «Наше завдання – дати можливість учням, які закінчують професійну школу, здобувати далі вищу освіту у цьому напрямку», – каже пан Керн. Після професійних шкіл студентами вишів стають у 20-21 рік. Загалом структура така: два роки обов`язкового дитячого садочка з чотирьохрічного віку, шість років триває початкова освіта, три роки середньої школи і потім три роки у гімназії або у професійній школі, аж після цього вступають до вищого навчального закладу. «Маємо проблему з нестачею працівників банків чи страхових компаній, будівельників, оскільки переважна більшість молодих людей хоче займатися підприємництвом», – зазначає директор.

Урок у звичайній школі триває 45 хвилин, велика перерва – 20 хв., всі інші перерви по 5 хв.

Наші вчителі подарували директору сувеніри, а він в свою чергу пообіцяв, що у бібліотеці, де виставлені прапорці різних країн, обов`язково буде і прапор України.

 

Йодлерфест – Інтерлакен

Розташований на висоті570 метрів, в самому центрі Швайцарії, уздовж берегів річки Ааре, Інтерлакен лежить між двома озерами – Тунерзеє і Брінцерзеє і належить до так званого району Юнґфрау. Звідси і його назва, що українською перекладається як «Поміж озер».

Юнґфрау – це тільки одна з гір цього району. Альпійський хребет, який складається з трьох знаменитих піків – Айґер (Eiger) заввишки3970 м. , Минх (Mönch) –4107 м. і Юнґфрау (Jungfrau) –4158 м. За хребтом, на південній стороні, на23 кілометрипростягається один з найбільших альпійських льодовиків Алечґлетчер (Aletschgletscher). Феноменальним є те, що це одна гігантська брила льоду.

А в долинах нас зустрів м’який зелено-голубий колір озер, буйні альпійські луки, гірські струмки й водоспади.

Інтерлакен є головним гірськокліматичним курортом Бернського Оберленда. Клімат тут субальпійський, м’який, практично не буває туманів і пронизливих вітрів, різких змін температури. Це пояснюється унікальними природними особливостями курорту: листяними і хвойними лісами, які оточують місто, і близькістю гірських льодовиків.

У містечку безліч парків. Затишні будинки і шале в чистих провулочках змагаються красою одні з одними. Сучасні споруди вдало вписані в міський ландшафт і не псують зовнішність Інтерлакена.

Місто належить до кантону Берн. Населення складає 5389 мешканців.

Упродовж 17 -19 червня Інтерлакен приймав гостей не тільки з цілої Швайцарії, але й з-за кордону, адже тут відбувався 28 Міжнародний фестиваль йодлерського співу (Eidgenössisches Jodlerfest). Він заявляє про себе щотри роки у різних містах Швайцарії і є загальнонаціональною культурно-мистецькою подією. У цьогорічнім фестивалі взяло участь 10 тисяч активних учасників з усіх кантонів Швайцарії. Були також гурти з України, Австралії, Нової Зеландії, Канади, Південної Кореї і Японії. Від 150 до 200 тисяч глядачів та гостей прибуло до Інтерлакену в ці дні. Марш, який відбувався 19 червня проходив під гаслом «Молодь і традиція». А девіз свята «Час на приємність», одним з швайцарських діалектів вимовляється як «Zyt für Gemüetlechkeit». Цікаво, що загальний бюджет свята становить 5000000 франків, але половину цієї суми покрили спонсори.

Йодлування – це вид альпійського співу. Швайцарські пастухи традиційно користувалися таким способом видобування звуків для перегуків у горах. Тож на параді були яскраво репрезентовані всі кантони, кожен у своїх автентичних костюмах, і кожен показував свій спосіб життя, ремесла чи вироби. Наприклад, пастухи вели попереду своїх королівських корів, про що свідчать прикрашені роги гірляндами з тутешніх квітів. Кожна корова мала на шиї величезний дзвін, маленькі копії яких продають, як сувеніри. Селяни, які мешкають на верхів`ях гір, вели собак-рятівників породи сенбернар, кожен з яких на шиї також мав маленьку бочечку, в яку наливають ром. Ці великі і сильні пси рятують людей з-під снігових заметів і лавин, а ром, як відомо, зігріває і не дає замерзнути. Яскраво були представлені середньовічні лицарі на конях та в лицарських обладунках. Кожен кантон показував свої вироби, як-от: сир, пиво, випічку, чим частували глядачів, які стояли вздовж дороги. Звідусіль долинало йодлування, народні співи, звуки аматорських оркестрів та альпгорнів.

Наша делегація йшла 32-гою, після канадців, позаду нас крокували йодлери з Нової Зеландії. Стрій українців помітно вирізнявся. Не було нічого подібного до наших гуцульських вишиванок, запасок. Попереду делегації несли емблему йодлерклубу «Ґаліцієн» та два синьо-жовтих прапори. Лунали звуки гуцульських трембіт. З обох боків дороги тисячі глядачів та гостей фестивалю стоячи аплодували, вигукували привітання учасникам нашої делегації, щиро потискали руки й дякували. Це справді була мить слави для нашої країни. Тішило вухо оте «Danke, Ukraine!».     Але, на жаль, також не обійшлося без непорозуміння. У програмці фестивалю, де були пронумеровані всі учасники параду, нашу группу записали: Russische jodlergruuppe Galizien aus der Sudwest Ukraine: Vertretung der deutschsprachigen Kuitur aus der Stadt Kolomyja. Отже, виходило, що ми – російський йодлерклуб «Ґаліцієн» з південно-західної України. На жаль, про нашу країну дуже мало знають на Заході, для них однаково – чи «руссіше», чи «україніше». А все залежить, звичайно, він нашої влади і від нас самих. Навіть такі великі фестивалі. Це ж така позитивна реклама для України! Дивлячись на те, що на Заході про Україну знають тільки те, що ми посідаємо одне з перших місць у світі за захворюванням на СНІД. Наша країна також асоціюється з Чорнобилем та нашими заробітчанами, які далеко не переймаються позитивним іміджем своєї держави. Простий приклад: коли до нас телефонують з-за кордону, то завжди, найперше представляються так – прізвище, посада, а в нас, зателефонувавши до будь-якої установи, ніколи не почуємо ні з ким розмовляємо, ні куди потрапили. А таких дрібних прикладів багато, які, повірте, не роблять нам честі. Тому, якщо ми хочемо до Європи, то кожному потрібно починати з себе, зі своєї внутрішньої культури.

А щодо таких міжнародних атракцій, то я вважаю, що місцева влада мала б хоча б частково фінансувати і підтримувати поїздки, адже це на офіційному рівні, а люди їдуть за свій кошт. Показують культуру нашої країни і нашого краю. Від коломийської делегації меру міста Інтерлакен ми подарували книжку «Барви Коломийщини» та пакет сувенірів від Коломийської районної державної адміністрації.

Після завершення параду всі подалися святкувати до наметового містечка. Сотні величезних шатер, кожне з яких вміщувало 500 осіб з оркестром, були переповнені. Звідусіль чулися йодлування, народні співи, музика. Безліч маленьких крамничок, де можна було придбати сувеніри, зіграти в лотерею і виграти на місці приз, почастуватися пивом та смаженими ковбасками. Приємним було те, коли незнайомі люди підходили і починали спілкуватися, бачачи наші вишиванки.

Ми залишали Інтерлакен переповнені емоцій і вражень. А наступного ранку ми вирушили через засніжені Альпи до південної Швайцарії, до сонячного Тессіну.

 

Льокарно – місто в Тессіні

Цей кантон, який розташований на півдні Альп, носить горду назву Тічіно (італ. Ticino). Земля контрастів з гірськими хребтами і кукурудзяними полями, ботанічними садами і субтропічною рослинністю, яку називають маккіа, отримала другу свою назву, яка перекладається як «Сонячна вітальня Швайцарії». Тут чудові пейзажі, озера Лаґо Маджоре і Черезіо (Луґанське озеро) та дуже приємний клімат. Температура не вище від 30 градусів тепла, а в холодну пору завжди вище від нуля. Сонечко гріє практично завжди, за що Тессін і отримав таку назву. Це італомовний кантон зі столицею в місті Беллінцона. Величні фортечні споруди, які наша група відвідала разом з паном Любомиром Винником, що люб`язно погодився бути нашим гідом, перебуває під захистом Всесвітньої організації ЮНЕСКО.

Відомі ще такі міста Тессіну, як Луґано, Аскона, Льокарно.

Надзвичайно цікавою була поїздка в ущелину Верцаска (Valle Verzasca) , де споруджена друга за величиною гребля в Європі заввишки220 м. Завдяки їй утворилося штучне озеро Воґорно. Неподалік греблі розташоване село Бріоне, особливістю якого є те, що тут стоять ґранітні будинки, навіть ґранітні дахи укладені так, що не потребували розчину.

Місто Льокарно належить до одного з найбільших у Тессіні. Розташоване над озером Лаго Маджоре і є кліматичним курортом. На площі П`яцца Ґранде відбувається щорічний кінофестиваль, про який для «Коломийських ВІСТИЙ» торік писав пан Любомир Винник. Визначними місцями міста є також церква Мадонна-дель-Сассо, яка височіє на схилі гори, католицька колеґіата, обсерваторія, руїни замку Вісконті (12 ст.). Відома Льокарнська конференція, після якої були встановлені статуси кордонів у Європі («Коломийські ВІСТИ» число 18(80) від 5 травня 2011р.), також прославила місто.

Шкода, що тільки два дні пробули ми у цьому прекрасному містечку. Родзинкою нашого перебування став концерт йодлерклубу «Ґаліцієн» на набережній озера. Автентичні гуцульські костюми привертали увагу місцевих мешканців і туристів, які зупинялися, щоб послухати українських та німецьких пісень.

Зранку наступного дня ми прощалися зі Швайцарією, вирушаючи до Італії. Останні знимки на згадку з паном Винником, який подарував кілька своїх книг з авторським підписом. Теплі слова, побажання та обійми.

Вся туристична група висловлює щиру подяку відомому в Швайцарії митцеві й журналістові, нашому краянину й співавторові Любомиру Винникові за допомогу у поїздці, за весь час, який він присвятив нам, а також за цікаві та захоплюючі екскурсії і розповіді. Щиро вдячні пану Зіновію Шмідлеві за організацію поїздки, цікаво сплановані подорожі, а також подяка всім, хто долучився до поїздки.

Ірина Михалків

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Шведський діджей і музичний продюсер Avicii разом з британською виконавицею Рітою Орою зняли у Києві відео на пісню "Lonely Together".  джерело  www.ukrinform.ua
Опублікований на YouTube-каналі Avicii кліп за тиждень набрав більше 7 млн переглядів, передає "Новое время".

У ролику можна помітити київські локації: Ботанічний сад, парк "Перемога" і Рибальський міст.

Крім того, героями кліпу стали екс-барабанщик проектів "Alloise" та "Dvoe" Артем Угодників і його дружина Аліна.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Енергетична компанія TIU-Канада стала першим іноземним інвестором в Україну в рамках дії Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою. Про це йдеться в повідомленні компанії, яке передано Укрінформу  www.ukrinform.ua

"TIU-Канада стає першим канадським інвестором в Україну, що користується правилами Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, яка набула чинності 1 серпня. TIU-Канада, дочірнє підприємство компанії Refraction Asset Management, влітку цього року почала будівництво сонячної електростанції вартістю 10 мільйонів євро у Нікополі, Дніпропетровської області. 10 мегаватна станція буде постачати електроенергію місцевим жителям та підприємствам", - йдеться у повідомленні.

"Ми пишаємося тим, що будемо першим інвестором у рамках Угоди про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною. Але найголовніше, на практиці це дозволить TIU-Канада постачати українцям чисту енергію", - зазначила директор українського представництва TIU-Канада Валентина Белякова.

Вона також зазначила, що в Україні тарифи на відновлювану енергетику - одні з найкращих у Європі. "Тариф на постачання електроенергії в мережу чинний до 1 січня 2030 року та заохочує прямі іноземні інвестиції в Україну. Це добре для енергетичної незалежності України, а також для економічного зростання", - сказала Белякова.

Нагадаємо, Угода про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною була підписана 11 червня, 2016 р. та набула чинності 1 серпня, 2017 р. Окрім комерційних переваг для бізнесу обох країн, угода покликана підтримати економічні реформи та ініціативи уряду щодо розвитку України, зміцнить канадсько-українське партнерство. Ця угода є результатом 5 років переговорів.

TIU-Канада – це енергетична компанія, що працює у секторі відновлюваної енергетики та знаходиться в місті Калгарі, провінції Альберта. Свою роботу в Україні компанія почала влітку цього року.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Please visit the photo exhibit "My army. See through heart" from 23 September to 30 September at 145 Evans Ave. (organized in the framework of the Invictus Games Toronto 2017)
More Posts
Share by: