БАБІ ЯВДОСІ “СТУКНУЛА СОТОЧКА”

  • By UC Family Magazine
  • 14 Mar, 2011

C ело Космач унікальне тим, що тут виготовляють усі види декоративно-ужиткового мистецтва Гуцульщини. Та на жаль, на межі зникнення перебуває виготовлення кошелів з ліщини та лози, які використовують для господарських потреб. Але сільський голова Космача, фольклорист Дмитро Пожоджук переконує, що немає підстав для песимізму, адже раніше в селі зникла гуцульська кераміка і ліжникарство, а кілька років тому почало успішно відроджуватись. Але поки що плетінням кошелів займається тільки Явдоха Дзвінчук. Ще двадцять років тому у селі нараховувалося понад 50 майстрів з цього промислу. Зараз модними стали плетені вироби з кукурудзи і соломи. Це переважно тарілки, кошики, дитячі іграшки, меблі й навіть хатки для домашніх тварин.

Єдиній у Космачі майстрині плетіння кошелів (кошиків) з ліщини та лози, Явдосі Дзвінчук 14 березня виповнилося 100 років. Вона почувається добре, має почуття гумору і досі не полишає свого улюбленого заняття.

“Плетені речі – одна з найдавніших пам’яток людства, які походять з часів неоліту. При розкопках у Єгипті, у Месопотамії та на Балканах були знайдені залишки солом’яних та очеретяних мішків, кошиків і тарілок з V-ІV тисячоліття до Різдва Христового. Найдавніші пам’ятки українського плетіння зберігаються в національному музеї художнього мистецтва в Києві й датовані кінцем ХVІІІ століття. Серед них є експонати карпатського походження. Імена народних майстрів минулого невідомі. На початку ХІХ століття плетіння з лози було доволі поширеним у підгірських районах Львівщини. У другій половині ХІХ ст. в Галичині з’явилися школи та майстерні, де навчали плетінню з різних природних матеріалів. Одна з перших таких шкіл була відкрита у 1879 році в селі Нижнів Тлумацького району Івано-Франківської області. Тут викладали особливості роботи з вільхою, вербою і ліщиною. Через 10 років художнє плетіння як ремесло опановували вже у містах Коломиї, Косові, Сторожинці, Береговому (Закарпаття). Приблизно у той час у Вишковому, що поблизу Тячева, освоїли плетіння з листя сухої кукурудзи, а в Берегівському районі почали робити речі з болотяного очерету. Виплітали килимки, кошики, хлібниці, валізи, крісла-гойдалки, скрині та дивани. На початку двадцятих років ХХ століття в моду ввійшли плетені дерев’яні прикраси, ажурні панно та гобелени”.*

Пригадую, як два роки тому, зайшовши зранку до хати Явдохи Дзвінчук, застав її біля вікна за роботою. Вона сиділа на лаві, а навколо неї купки прутиків. Майстриня витягає по одному прутику, змочує у воді, кладе на коліна і пальцями вправно між вертикальними патичками укладає. Вкінці прив’язує ручку також з ліщини.

– “Я плету цілий день – признається пані Явдоха. – А чи знаєте кілько мені років? – запитала мене тоді майстриня, посміхаючись. Потім сама ж відповіла: “Я народилася 14 березня 1911 року. Через два роки мені стукне соточка”! Я був вражений оптимізмом баби Явдохи і з того часу просив Бога, аби вона таки дожила до ста років, а при кожній розмові з сільським головою Космача Дмитром Пожоджуком запитував про бабу Явдоху. Пан Дмитро запевняв, що вона проживе не тільки 100 років, але навіть 110. І я в це вірю.

– “Я почала плести, коли мені було 30 років, – продовжує Я. Дзвінчук. Мене чоловік навчив, який постійно то робив. А я вишивала і все глип, як він зачинає, як далі робить… І так сі навчила. Не було часу сісти і дивитися. Мені треба було заробляти гроші. Вуставка на сорочку “за Польщі” коштувала шість злотих, а 25-кілограмова ґілетка (дерев’яна гуцульська бочка) борошна вищого ґатунку – 5 злотих, другий сорт – 4 злоті. За вишивку -ґілетка борошна. Я постійно не плела, були великі перерви, бо ще їздила на сезонні роботи в Херсонську і Кіровоградську області. Заробила там гроші і купила цю хату. Зараз не вишиваю, бо ледве бачу плести кошелі, та ще й руки трясуться”.

Виплітання кошелів починається із заготовки спеціального матеріалу-ліски (ліщини), рідше використовують лозу. Сировина має терпкуватий запах. Заготовляють сировину у будь-яку пору. Після зрубання кладуть на землю у холод, щоби не потрапляли сонячні промені, бо як висохне – ламається. З ліски вистругують вузенькі світлі стрічечки, акуратно зачищають ножем і тоді вони набирають гладкого вигляду. Стрічки мусять бути однакової товщини, а щоб вони не ламалися, їх змочують водою, а для збереження світлого кольору вимочують у підсоленій воді. Тільки третина заготовок іде на кошелі. Спочатку виплітання іде тяжко, а далі легше. Готові кошелі не всихаються, бо вони туго заплетені і підсушені на печі. Протягом дня пані Явдоха виплітає один кошіль. Буває, що треба розплітати і починати знову. Влітку приходить багато туристів з усіх регіонів України і близького зарубіжжя. Іноді не вміщаються у хаті й стоять на подвір’ї. Її постійно фотографують, просять аби заспівала, заколядувала, купують вироби.

За свій вік пані Явдоха зазнала чимало біди. Як сама зазначає, життя було “солене-пересолене”. У сім’ї було шестеро дітей, а коли їй виповнилося 9 років, померла мама і вона доглядала молодших братів і сестер. Був холод і голод. Під час війни доводилось їсти бур’яни. Навіть її діти зазнали цієї біди. Разом з чоловіком ходила на рубку лісу. А сорок років тому на ногу впало велике дерево – чотири мужчини в одному місці ледве підняли, а воно лежало на нозі. Та після цього навіть не пішла в лікарню, бо треба було дітей пильнувати, заробляти на прожиття, а чоловік загинув на війні.

Пані Явдоха похвалилася, що в молодості мала міцне здоров’я: “Ото я була колись моцна баба. Могла підняти на руки здорового мужчину. Їла багато пресованого цукру і то мені додавало сили. Ніколи в житті не пила горілки, бо вона кров випікає. Зараз уже не маю здоров’я – скоро треба відходити на “той світ”.

Крім туристів виробами Явдохи Дзвінчук користується все село. Її кошелі є майже в кожній хаті Космача. Великого розміру кошелі використовують для носіння сіна і городини, а менші для ягід і грибів, у найменші кладуть кухонний реманент і шиття. Переважно купують вироби у хаті, а також сімдесятидворічний син Петро продає на базарі у Космачі та Верховині. Колись пані Явдоха сама ходила на базар і продавала. Також міняла на картоплю, борошно, сало та інші продукти. А тепер уже не може вийти навіть на подвір’я. Кошилі допомогли майстрині вижити під час війни і в засланні.

Прикро, що не хочуть вчитися плести кошелі місцеві люди, адже встидаються цієї роботи. Зате приїжджають студенти і переймають цей промисел. Колись господиня тримала вівці, а з їх шерсті плела капчури (теплі зимові шкарпетки). Позаминулого року була змушена продати їх, бо вже не має сили кутати. Явдоха Дзвінчук каже, що “вони снєсі (сняться) мені. Дуже за ними баную (сумую – прим. авт.). Була вовна, були капчури. Навіть туристи їх купували”.

  ЮРІЙ АТАМАНЮК

Фото: Ю. Білак, Ю. Атаманюк

 * Н. Кушніренко і В. Бедзір. Прутик до прутика//Карпати (туризм, відпочинок). – № 10 (22). – жовтень, 2007 – сс. 62-63.

 ФОТО:

1.JAVDOHA 1 –Я.Дзвінчук за роботою

2. JAVDOHA 2 – з готовими виробами

3. JAVDOHA 3 – на порозі рідної хати

4. JAVDOHA 4 – скоро вироби Я.Дзвінчук статнуть раритетом

5. JAVDOHA 5 – хата Я.Дзвінчук

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
Tickets $50 Bookstore "Bukva" 416-236-5890
By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
WWW.CENSOR.NET. UA
З цією авторитетною людиною і зустрівся кореспондент "Цензор.НЕТ". І хоча на деяких етапах інтерв’ю ми зачіпали досить гострі питання, пан Ващук незмінно залишався тактовним і стриманим, а його відповіді – влучними і аргументованими.
By UC Family Magazine 20 Sep, 2017
Ласкаво запрошуємо шанувальників мистецтва на відкриття осіннього сезону!
10 - 24 вересня, 2017р.
КАНАДСЬКО-УКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА ФУНДАЦІЯ / ҐАЛЕРІЯ КУМФ
мають шану представляти Заслуженого Діяча Мистецтв України, Oксану Андрущенко (Львів, Україна) з персональною виставкою "МАГІЯ СИМВОЛУ". (Малярство, графіка).
ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ: неділя, 10 вересня, 2017р. в 2 год п.п.
В приміщенні ҐАЛЕРІЇ КУМФ,
145 EVANS AVE., SUITE 101, TORONTO, ON 416-766-6802
info@kumfgallery.com
Gallery hours: Thurs. to Fri. 1-6, Sat. & Sun. 1-5

Dear art lovers, you are cordially invited to the opening of Autumn season!
September 10 - 24, 2017
THE UKRAINIAN CANADIAN ART FOUNDATION / KUMF GALLERY present artist Oksana Andrushchenko (Lviv, Ukraine) with her solo exhibition "THE MAGIC OF SYMBOLS". (Paintings, graphics).
OPENING RECEPTION: Sunday, September 10, 2017, at 2 pm.
At the KUMF GALLERY,
145 EVANS AVE., SUITE 101, TORONTO, ON 416-766-6802
info@kumfgallery.com
Gallery hours: Thurs. to Fri. 1-6, Sat. & Sun. 1-5
More Posts
Share by: