ПОСОЛ КАНАДИ В УКРАЇНІ РОМАН ВАЩУК: "Я ЗАОХОЧУЮ ЛЮДЕЙ, ЩОБ, ПОДАЮЧИ НА ВІЗУ, ВОНИ ВСЕ ПРЕДСТАВЛЯЛИ ТАК, ЯК Є. НЕ ПРИКРАШАЛИ, НЕ ПРИБІДНЯЛИСЯ. ЦЕ НЕ ДЕКЛАРАЦІЯ"

  • By UC Family Magazine
  • 20 Sep, 2017
WWW.CENSOR.NET. UA
З цією авторитетною людиною і зустрівся кореспондент "Цензор.НЕТ". І хоча на деяких етапах інтерв’ю ми зачіпали досить гострі питання, пан Ващук незмінно залишався тактовним і стриманим, а його відповіді – влучними і аргументованими.
ПОСОЛ КАНАДИ В УКРАЇНІ РОМАН ВАЩУК: "Я ЗАОХОЧУЮ ЛЮДЕЙ, ЩОБ, ПОДАЮЧИ НА ВІЗУ, ВОНИ ВСЕ ПРЕДСТАВЛЯЛИ ТАК, ЯК Є. НЕ ПРИКРАШАЛИ, НЕ ПРИБІДНЯЛИСЯ. ЦЕ НЕ ДЕКЛАРАЦІЯ"
Про поїздки на роботу у вагоні київського метро; про відмови українцям у канадських візах і те, як правильно подавати документи. А також про летальну зброю для України, зрадофілів, Фейсбук, Антикорупційний суд і бек-вокал по-українськи. Інтерв’ю помітної людини про важливі речі.
Серед діючих послів іноземних країн в Україні Роман Ващук – фігура особлива. Часто доводиться чути як від дипломатів, так і політиків: "А якою з приводу цього є думка посла Ващука?" Або: "Так, але ж Ващук сказав, що…".

А посол України в Канаді Андрій Шевченко про свого київського колегу сказав так: "Думаю, що кожний, хто відстежує наші стосунки з західними партнерами, підтвердить, що його роль в дипломатичному корпусі, який працює в Києві, є абсолютно унікальною. Це гіперактивна людина, яка дуже багато зустрічається, спілкується, їздить по Україні. І він завоював дуже великий авторитет серед інших людей в дипломатичному корпусі. І це дуже часто ставить Канаду в лідируючу позицію у питаннях технічної допомоги".

З цією авторитетною людиною і зустрівся кореспондент "Цензор.НЕТ". І хоча на деяких етапах інтерв’ю ми зачіпали досить гострі питання, пан Ващук незмінно залишався тактовним і стриманим, а його відповіді – влучними і аргументованими.

Посол Канади в Україні Роман Ващук: Я заохочую людей, щоб, подаючи на візу, вони все представляли так, як є. Не прикрашали, не прибіднялися. Це не декларація 01

"У КАНАДІ ТАКОГО КУЛЬТУ АВТОМАРКИ, ЯК В УКРАЇНІ, НЕМАЄ АНІ СЕРЕД ПОЛІТИКІВ, АНІ СЕРЕД НОРМАЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ"

- Давайте розпочнемо з фото, яке нещодавно обійшло український Інтернет. Здогадуєтеся, про що йдеться?

- (Зі сповненою самоіронії посмішкою ). Так.

- Це коли ви їдете у метро і читаєте газету.

- Журнал, точніше.

- Стоячи біля дверей. Скажіть, це був поодинокий випадок? Ви часто так робите?

- У таку пору дня це поодинокий випадок. Частіше це трапляється по дорозі додому, вечорами і на вихідні. Цей засіб транспорту є швидкий та практичний, адже Київ – місто часто закорковане…

- І як – вас часто впізнають? Автограф не просять?

- Ні. Взагалі-то я був трохи здивований, бо проїхав просто одну станцію від площі Льва Толстого до Майдану Незалежності - і вже встиг хтось зафотографувати. Якби я знав, то я би був принаймні якось вдихнув, втягнув живота, щоб більш виглядати пристойно (посміхається. – Є.К.).

- Ви знаєте, що сказали б українські політики на цю ситуацію? Або це піар…

- (Сміється) Більш того - дешевий піар! Бо моя картка ще куплена, коли поїздка коштувала 4 гривні!

- Так, дешевий піар. Або ж – вирішили б вони - це божевільний, бо людині такого рангу не їздити на гарному авто - то не є правильно…

- Знаєте, я не відрікаюсь від автомобілів абсолютно. Наш офіційний Toyota Highlander існує, і я часто ним користуюся. Але на світі є різні форми мобільності. Є поїзди, літаки, метро. Є "пішки ногами". І я думаю, що всі люди повинні бути готові на всякі варіанти.

- Пішки? Ні, це не про наших політиків. Знаєте, коли я відвідую Верховну Раду, то бачу, що простір навколо парламенту вщент обставлений шикарними автівками. І звичайні водії з того дуже зляться. Скажіть, у Канаді люди теж звертають увагу на автівки, якими їздять політики чи чиновники?

- Звичайно. Це є така зовнішня ознака, за якою люди можуть судити. (Чи правильно, чи ні, то інша справа). Але, у нас такого культу автомарки, як от в Україні, ні серед політиків, ні серед нормального населення немає. Отут я, об’їздивши Україну, зрозумів, що це не є феномен одного квадратного кілометра міста Києва і однієї якоїсь групки людей. Це є…досить поширена тенденція.

- Багато хто з іноземців, приїжджаючи до України, каже: дивно, начебто і країна воює, і начебто економіка не в найкращому стані - але ж скрізь дорогі автівки… Далі вони замовкають, але зрозуміло, про що йдеться: корупція і неправильні пріоритети у багатьох людей.

- Знаєте, про пріоритети - це цікаве питання. Я часом заходжу в український Фейсбук - і одного разу побачив там дискусію про паркани…

- Про паркани?

- Так. Україна, зокрема, Західна Україна, – це країна парканів. Кованих, мурованих і т.д. І один дописувач дорікав, що люди працюють на заробітках, заробляють - і все вкладають в паркан, щоб бути не гіршими від сусідів.

А є і протилежні випадки. Кілька тижнів тому я був у Дрогобицькому районі Львівської області. І приїхала родина після кількох років заробітків в Італії. Купила сільську хату але не змінила паркан, а всі гроші вклала в нову стайню на 20 корів. І вже перших 10 корів поселили і виробляють молоко за допомогою нашої одної програми!

- Про такі історії приємно чути.

- Вони кажуть, що всі на них так трохи дивились, як на ненормальних. Мовляв, молода родина поселилася на селі – і навіть паркана нормального не зробили!

Так що тут, в Україні, питання пріоритетів є важливим. Не зводиться все тільки до того, щоб робити моральні закиди одні іншим, а просто переосмислити, хто і що в якому порядку робить.

"ЧАСОМ ОТРИМАТИ КАНАДСЬКУ ВІЗУ ЗАВАЖАЄ ТІНЬОВЕ ІСНУВАННЯ УКРАЇНЦІВ"

- Пропоную обговорити тему, яку порушив у своєму інтерв’ю "Цензор.НЕТ" посол України в Канаді Андрій Шевченко. Про те, що цього року досить істотно збільшився відсоток відмов українцям у канадських візах. Він називає показник з 24 до 34%. Нам цікаво дізнатися від людини, яка є інформованою і яка дбає про відносини України з Канадою: чому так відбувається?

- Я вам можу додати деяку статистику. Я зараз говоритиму про візи для відвідувачів, не для емігрантів. Так от, якщо порівняти передмайданний і післямайданний період, то число відвідувачів, яким ми видали візи, збільшилося приблизно наполовину. Тобто приблизно від 10 тисяч до 15 тисяч. Разом з тим, ще більше збільшилася кількість людей, які подавалися. А серед тих людей, які подавалися в тій хвилі, було багато таких, які не відповідали критеріям.

- Чому саме не відповідали?

- Уявіть собі людину, яка має принаймні на документах малооплачуване робоче місце в Україні, жінку, трьох дітей, які лишаються тут – але при тому вирішила, що вона хоче на 2-3 місяці туристом поїхати в Канаду. Це нам видається часом неправдоподібним. Так, можливо, що є люди, які мріють в такий спосіб видати останні заощадження своєї родини. Але бувають також випадки, коли це є таке приховане заробітчанство, яке не відповідає нашому законодавству.

- Або ж людина має намір залишитися у Канаді нелегально.

- Другий фактор: у нас, на відміну від європейських країн, немає обов’язку громадян реєструватися і також немає виїзного контролю. Є тільки в’їзний. Тим самим ми маємо строгіші критерії ззовні, тому що у нас трохи ліберальніші умови всередині країни.

- Зрозуміло. Третій фактор?

- Третє – дійсно, був цей скачок. Я тут маю статистику, яка охоплює трохи довший період, ніж той, про який говорив мій шановний колега в Оттаві. Отже я можу сказати вам, що за перших 8 місяців цього року процент відмов приблизно 28%. Порівняно з 30% минулого року, 33% у 15-му році. Так що фактично крива іде вниз.

Далі, якщо подивимось на інші категорії. Щодо студентів: давайте подивимося на різницю між 2012 і цим роком. Свого часу у візах відмовляли 45% студентів - знову ж таки через те, що були непевні, чи мали люди ті ресурси, щоби оплатити навчання і чи насправді їхали студіювати. Цього року – відмовляють тільки 15%. Так що втричі зменшилися відмови!

А щодо тимчасових робітників, то тут десь так від 27% до 15%. Так що я, навпаки, бачу тенденцію до покращення. З тим, що ми одночасно тепер спостерігаємо міграційні процеси, які відбуваються в зв’язку з безвізом Шенгенським, і будемо враховувати це у нашій оцінці ситуації. І загальній, і тих критеріїв, за якими ми подання людей оцінюємо.

Я б ще згадав четвертий фактор – це те, що у нас майже всі аплікації на візи оформлюються виключно на підставі тих інформацій, що їх дають на папері. Тобто немає співбесід; у нас все на документальній основі. Тут часом фактором стає тіньове існування українців. Якщо одним словом, їм часом важко точно представити свої статки і свій матеріальний стан на папері.

- Та навіть якби вони і могли у цій розмові представити, невідомо, чи повірили б їм…

- То навіть не розмова, просто треба написати. Я, одначе, заохочую людей, щоб вони представляли так, як є, тобто не прикрашали, не прибіднялись. Ми мали такий випадок з лікарем з Волині, який сумнівався, як писав свою аплікацію: чи написати (це було ще півтора року тому) реально смішну офіційну платню; чи кудись іти, якісь документи виробляти фіктивні; чи просто пояснити, як він справді проживає. Тобто що пацієнти йому ще доплачують за певні послуги.

- І що він зробив?

- Він вибрав цей третій шлях. І про це написав у Фейсбуку. Мовляв, я навіть не збрехав - і мені дали візу.

- Ви розумієте, що ви зараз кажете дуже важливі речі? Тому що це прецедент. І якщо його схвалює пан посол, то, можливо зараз всі почнуть так писати?

- Це не декларація. Звертаючись за нашою візою, треба пояснити, чому людина може собі дозволити поїздку до Канади.

- Вас цікавить суть, а не видимість.

- Так. А люди, які стараються придумати видимість, тобто ідуть і якісь печатки липові чи інші ставлять, - то досить швидко розкусують, і тоді людина отримає на 5 років заборону на в’їзд до Канади.

І ще, можливо, п’ятий фактор. Я буваю по містах України; бачу, що є різні служби і сервіси, які рекламують роботу тут чи візи там. Деякі з них є абсолютно чесні і ефективні структури, які співпрацюють з консульством і надають першокласні послуги, зокрема щодо освіти. Інші, можливо, надають трохи неточні документи чи дані клієнтам - і знову ж таки це тоді шкодить. Але це додає до того валу аплікацій, яким ми, на жаль, мусимо відмовляти.

- Ще в лютому ви сказали, що зарано говорити про надання Україні безвізового режиму. Ми мотиви Канади розуміємо; люди все ж таки живуть у реалістичному світі. Але, звичайно, запит на відвідання Канади, великий: історичне коріння, навчання і так далі. Може, тоді спростити режим для студентів, бізнесменів, учасників культурного процесу і за рахунок цього дещо полегшити ситуацію?

- Ми вже впровадили пілотний проект, який успішно функціонує для ІТ-шників, які в рамках міжкорпоративних зв’язків курсують між Україною і Канадою. Це спільний проект. І будемо тепер, очевидно, у зв’язку з зоною вільною торгівлі дивитися, як ми той досвід можемо поширити.

"ЗРАДОФІЛИ? ЗНАЄТЕ, ЯКЩО ОБСЕСИВНО СИДІТИ ЗА КОМП’ЮТЕРОМ І ВИШУКУВАТИ ПРИЧИНИ, ЩОБИ РОЗ’ЯТРЮВАТИ СОБІ ДУШУ…"

- До речі, про вільну торгівлю. Пан Андрій Шевченко дуже задоволений і тішиться тією угодою про вільну торгівлю між Україною і Канадою, яка запрацювала. Я теж маю надію, щоб український бізнес буде живо цікавитися новими можливостями і використовувати цю угоду. А як ви відчуваєте: чи зацікавився канадійський бізнес? Чи звернув увагу на цей документ?

- Так, ми бачимо зацікавлення. Тут, наприклад, буде в жовтні економічна місія з провінції Альберта. Там поки що оголошені до участі 52 компанії разом з міністром економіки. Побачимо, скільки остаточно приїде - але для мене це ознака зацікавлення українським ринком.

Ми також бачимо щодо кількості тих запитів, які отримує наш торгівельний відділ. Відбуваються також семінари по Канаді, де в рамках нашого проекту підтримки торгівлі з Україною розповідають про можливості і імпорту, і експорту. Тобто, як можна імпортувати більше з України; і також про загальні обставини цієї зони вільної торгівлі.

Окрім цього, ми за перших 6 місяців цього року бачимо майже рекордне зростання торгівлі. Знову ж таки, ми починаємо зі скромних основ. Але зростання йде десь приблизно на 75%.

- Про які галузі йдеться?

- Великою мірою це коксівне вугілля, металургія. Уже минулого року ми мали в сучасних цінах (тобто не в цінах, вирахуваних на підставі одного року, абсолютних цінах) рекордний рік для канадського експорту. Цього року ми також бачимо позитивну тенденцію і українського експорту. За нашою статистикою, український експорт ми тут маємо зростання десь на 33%. Українська статистика показує десь 75%, але, мабуть, це тому, що ми минулого року враховували деякі товари, які не враховувалися української статистикою.

А це ж поки тільки вступила в силу сама угода. Тобто ії ще не було - але вже люди цікавляться. І вже, зацікавившись ринком, були готові ризикнути ще перед дією самої угоди. Просто більша кількість українських фірм цікавиться! Ми через спільний проект підтримуємо їх, але одночасно наші прямі службові обов’язки - розповідати українським споживачам про канадський продукт. Це ми робили під час святкувань 150-ліття Канади; мали виставку і у ЦУМі, і на Хрещатику.

- Що саме виставляли?

- Наприклад, снігоходи, квадроцикли, техніка канадської марки Bombardier Recreational Products. Є також декілька автомобілів північно-американських марок, які виробляються в Канаді…

Але також я буваю і тут у Києві, і по областях. Зустрічаюся з бізнесменами - і займаюся нашою "шкурною" справою – просуванням канадського експорту.

- Скажіть, якщо бізнесмен з Сум, Полтави або Тернополя хоче більше знати, як діє ця угода, які полегшення для контактів вона йому дає, певні юридичні моменти, чи є адреса певна чи якийся сайт, куди він може звернутися і отримати фахову консультацію?

- Так, звичайно, це https://cutisproject.org/ . Вони мають тут свій офіс у Києві, там працюють люди, які можуть якраз з цих питань надавати консультації. До речі, у вересні в регіонах України буде 8 таких семінарів, де будуть пояснювати цю тему. У них на сайті є список.

- До вас звертаються бізнесмени, які вже мають бізнес тут, або розглядають таку можливість. Скажіть, чи відчуваєте ви, що українські структури (уряд, МЗС, МВС, якщо якась неприємна ситуація, певні силові міністерства) роблять максимум зусиль, щоб, своєю чергою, полегшити вашу роботу?

- Я думаю, що тепер набагато більше, ніж перед тим.

- Перед тим – це домайданівський період?

- Домайданівський і мої ще давні часи, тому 20 років, в 90-х роках. І багато легше нашим людям з бізнесу знайти спільну мову із зокрема, скажімо, тими ж заступниками міністрів, чи начальниками департаментів, які тепер прийшли і які розуміють і середовище, і мову бізнесу, можуть їм надати поради.

Що також тут допомагає – це децентралізація. Децентралалізація значить, що інтереси місцевої громади і інтереси інвестора дуже часто збігаються. І сама громада чи область можуть зробити дуже велику частину тієї регулятивної праці, яка раніше залежала від міністерств чи органів у Києві.

- До того ж вона краще знає місцеву ситуацію.

- І може це зробити. Я би тут відзначив, наприклад, Івано-Франківську область. Тут якраз випадок навіть не канадської, а німецької інвестиції. Але в місті, в якому ми маємо проект місцевого економічного розвитку - то Коломия. Там якраз відкривається завод Leoni: електроджгути і так далі. І той директор, який керує проектом, казав, що як в Стрию будували подібний завод, то мусили майже щотижнево до Києва їздити за всякими дозволами. А тут він майже все у Коломиї і Франківську полагоджував і казав: ми відчуваємо, що місцева влада нас хоче, місцева влада нас підтримує. Якби ми мали ще десь будувати, будували би знову тут. Якраз децентралізація дозволяє, що виробляється така форма солідарності між бізнес-середовищем місцевим і місцевою владою. Незалежно від того, чи той бізнес є український, чи іноземний. Так що я бачу, це на загал позитивно.

- Чути це з ваших вуст - бальзам на душу. Знаєте, у нас є такий відомий термін - "зрадофіли". Які кажуть: все погано! І навіть децентралізація…

- (З посмішкою) Так, "вона тільки децентралізувала корупцію!... "

- Так.

- Знаєте, якщо обсесивно сидіти за комп’ютером і вишукувати причини, щоби роз’ятрювати собі душу, то можна це робити. Я більше часу проводжу в дорозі і бачу активних людей, які активно справами займаються. Наведу дуже цікавий приклад – знов-таки з Франківська, де я недавно був. Є такий завод "Промприлад", який уже довгими роками зникає. Але тепер частина заводу перетворюється у такий maker space; тобто такі малі фірми ІТ, які не обов’язково так називаються, але виробляють якісь сучасні штучки, переробляють цілий поверх на основі краудфандінгу. Тим часом останні робітники заводу ще займаються своєю справою на іншому поверсі.

Для мене це був такий наявний приклад зміни парадигми і зміни поколінь - одні люди коло шістдесятки, другі - коло тридцятки - які займаються бізнесом в Україні.

"АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД? ДЛЯ МЕНЕ МИРОДАЙНИМ Є ПОГЛЯД САМИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ СТРУКТУР (В ЦЬОМУ ВИПАДКУ – НАБУ), ЯКІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ТАКИЙ СУД ПОТРІБНИЙ"

- Летальна зброя. Вже протягом кількох років спостерігаємо таку ситуацію: Україна ввічливо, але наполегливо просить Канаду надати цю летальну зброю. Канада ввічливо, але наполегливо каже: ні, то ще не на часі. Посол України в Канаді Андрій Шевченко каже, що справді ще триває дискусія внутрішня у канадському суспільстві, у істеблішменті. Чи справді це так? Чи дійсно триває ця дискусія щодо того, чи надавати Україні летальну зброю?

- Ми є повноцінними учасниками міжнародних дискусій на цю тему. Явно, що в дискусії і довкола теми летальної зброї, і довкола теми, скажімо, можливої якоїсь миротворчої місії - вийшла якась певна динаміка. Так що ми розглядаємо, які могли б бути такі пункти рішень по одному, другому чи третьому питанню. Я не можу далі вам сказати – лише те, що ми активно розглядаємо варіанти, розуміючи, що ми не існуємо ізольовано в світовому контексті.

- Якщо питання зі Сполученими Штатами у плані надання летальної зброї Україні вирішиться позитивно, це вплине на точку зору Канади?

- Ми завжди казали, що ми орієнтуємося і врахуємо погляди наших союзників.

- Скажіть, будь ласка, а що кажуть канадські інструктори, які працюють в Україні? Чи двома руками вони виступають за надання цієї летальної зброї? Чи, може, кажуть, що українське військо ще не готове до використання?

- Вони є професійні військові і тим самим не висловлюють погляди на такі теми. Але вони висловлюються дуже позитивно про українських військових і їхній рівень професіоналізму. І патріотизму, до речі. Це вони відзначають також. Що це є загартовані ідейні люди.

- Канада є однією з країн, яка суттєво допомагає Україні в очищенні від корупції: гроші, інструктори, машини, гранти. Отже вам не все одне, як Україна використовує ці ресурси. Скажіть, будь ласка, як ви ставитеся до брудних медійних кампаній щодо Фонду запобігання корупції, інших грантових структур, які отримують вашу допомогу?

- Я відчуваю, що і новостворені інституції (зокрема НАБУ), і журналісти чи активісти з громадянського суспільства - дійшли до деяких досить чутливих елементів існуючих українських порядків, які мали би бути підчищеними в зв’язку з законодавством і справедливістю. Звісно, інтереси, які вони зачіпають, на це реагують. З цього витворюють конфліктні ситуації. Це, на жаль, сприяє радикалізації риторики з різних сторін. Мені здається, що важливо є, щоб дія таких установ, як НАБУ, могла продовжуватися. І при тому щоб якийсь спільний терен для суспільної дискусії залишився. Тобто взаємна демонізація нікому тут не помагає.

- А що помагає?

- Помагає справедливість і помагає – як би сказати? – правильні слідчі дії і правосуддя.

- Але ви ж розумієте, що з огляду на стан нашої судової системи, ця справедливість не є фіналізована і це викликає велике обурення, розчарування. Скажіть, будь ласка, а ви знаходите можливість висловлювати (звичайно, у дипломатичній формі) своє незадоволення по таких ситуаціях, коли іде така брудна кампанія, українській владі?

- Я у своїх розмовах маю нагоду висловлювати такі погляди. Я поки що волію не брати участь у публічній ескалації довкола цього. На то і без мене є досить людей в українських соцмережах. Але, безумовно, на це звертаю увагу. Але я би також звернув увагу на те, що не можна всіх і вся у всіх владних структурах також обмазувати - з доказами чи без. Головне, звичайно, без.

- Тобто це обопільна проблема.

- Це є обопільна проблема, звичайно. Влада має першорядну відповідальність за те, як відбуваються слідчі дії, правоохоронні дії, правосуддя. Але і ті люди, які виступають від громадськості, також повинні триматися фактів і якоїсь доказової бази і цивільної дискусії.

Я сам уже на собі відчув реакції ботів - і одних, і інших - і розумію, наскільки це є одночасно і делікатна, і брутальна тема. Але і через цей етап потрібно пройти, щоб українське суспільство відновило - хоч би частково - свою довіру до правосуддя і держави.

- Ви взагалі активно читаєте social networks?

- Наскільки моя психічна рівновага мені це дозволяє. Часом навіть більше (посміхається. – Є.К.).

- Тоді треба примушувати себе відключати комп’ютер…

- Так, правильно, правильно. Бо дуже завзяті є дискусії.

- Я помітив, що деякі посольства вже зробили свої заяви щодо необхідності якомога швидшої організації і застосування такого інституту, як Антикорупційний суд. Чи буде канадійське посольство з цього приводу робити якусь заяву? Чи ви вважаєте це настільки важливим?

- Для мене миродайним є погляд самих антикорупційних структур (в цьому випадку – НАБУ), які вважають, що такий суд потрібний. Я сам не буду входити в якийсь мікроменеджмент і вказувати, як точно воно має називатися чи структуруватися. Але те, що потрібно, аби були судді саме для цієї тематики, які б мали свою структуру від первинного рівня до вищих касаційних верховних установ - це все очевидно. Зараз виникла така проблема: є люди, які роками навіть у найкращих намірах думали, що вони будуть судити справи про розлучення, квартири і т.д. Але раптом через те, що десь коло них з’явилася установа, яка займається корупцією чи антикорупцією, ці люди стають зірками всенаціональної уваги! І то несправедливо - навіть супроти тих судей. Не на те вони вчилися, і не на те вони подавалися. Так що потрібно мати установу, яка би була підлагоджена саме під таку функцію.

- Ми дивимося американські серіали, і в них останнім часом досить часто згадується Україна, ситуація на Донбасі, Росія. Це серіали про розвідку – і справді, російська розвідка дуже активно працює в Україні. І щодо іноземних установ в Україні – теж. Скажіть, чи є у людей, які працюють у канадському посольстві, якісь особливі правила безпеки роботи? Чи вимагаєте ви від цих людей чогось особливого?

- Ми маємо посаду координатора безпеки, який і з нашими канадськими, і з нашими місцевими працівниками регулярно щомісяця проводить таку виховну бесіду.

- Про що саме?

- Про різні аспекти - і фізичної безпеки посольства, і безпеки використовування банкоматів і т.і. Ми, безумовно, звертаємо увагу на те, що є моральні, фінансові, всякі інші ризики, пов’язані з цією ситуацією, яка є в Україні. Або в тій ситуації, що її накидає Україні Росія. Ми цього свідомі. А як точно ми свідомі, то, на жаль, ні вам, ні розвідкам всяким не скажу (посміхається. – Є.К.).

- Нам про це не треба знати.

- Ні.

- Питаю ще й тому, що ми всі пам’ятаємо ту брудну кампанію, яка була розв’язана російськими ЗМІ стосовно міністра закордонних справ Канади Христі Фріланд. Тобто я думаю, що всі дипломати добре розуміють, на що та сторона здатна, якими вона зараз інструментами оперує.

- Так. Але вовків боятися – в ліс не ходити.

- Чи можлива ситуація, коли Кремль втрутився у передвиборчу кампанію в США, на території Канади? Чим відрізняється ситуація?

- У нас є досить інакша політична культура від наших південних сусідів. Порівняно зі Сполученими Штатами, у нас є дуже низький рівень поляризації суспільства. Я не скажу, що такої поляризації немає. Але немає взагалі того феномену окремих інформаційних просторів, де може розповсюджуватися чи інформація, чи дезінформація, яка тоді мультиплікується прихильниками одного світогляду. У нас все ж таки медійний мейнстрим і далі служить як свого роду спільна суспільна платформа для обговорення питань. Там є певні відхиленні вліво і вправо, але немає такого розмежування між світоглядовими середовищами. Тим самим воно так не відбувається. Ще з іншого боку, якщо йдеться про саму Росію, її інформаційний вплив у Канаді відносно скромний.

- Цікаво, чому?

- Це через довголюдну присутність української діаспори – враховуючи інформаційну. З другого боку, дається взнаки дуже ефективна праця посольства України, пана Шевченка, який є очевидно медіа-профі, і часто його видно на аналітичних та інших програмах канадського телебачення. І тим самим немає можливостей маніпуляцій.

- Пан Шевченко сказав, що наприкінці вересня у Канаді будуть проведені Ігри Нескорених. Чи дійсно є якась попередня домовленість про те, що там буде присутній Президент України? Чи відомо вам про це?

- Ми сподіваємся, що ряд видатних державних діячів відвідають ці Ігри. Звичайно наш прем’єр-міністр там буде; будуть і представники з Великої Британії і т.д. Ми сподіваємся, що і Україна буде гідно репрезентована.

- Наостанок хотів спитати про таке. Андрій Шевченко розповідав мені цікаву історію. Десь у Канаді (здається у Торонто) прийшов він до собору. І чую, каже, десь нагорі – звучний бас. Питаю у місцевих друзів: це той, про кого я думаю? Вони сміються: так, це пан Роман.

Я це до чого: тут, в Україні, у вас залишається час потренувати свої вокальні здібності?

- Тут в Україні - не дуже. Тут конкуренція страшна. Тут цілий співучий народ. Тут треба уважати, щоб не вляпатися. Але нещодавно я мав дуже цікаву зустріч у Львові, в гарнізонному храмі Петра і Павла. Там мене побачив отець парох. Він також є капелан, який активно співпрацює з нашою канадською військовою місією, з нашими капеланами, для духовного збагачення наших вояків, учасників тренувальної місії. І він мене запросив на кілька хвилин поспівати. Там якраз вони мали квартет, дуже талановитий, їхній церковний, який відспівав кілька пісень. Ну, і я наприспівав у них трохи там. Старався їх підтримати, але боявся…

- Тобто бек-вокал.

- Так! Власне, в Україні найбільше, до чого я можу прагнути, - це бути бек-вокалістом.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Шведський діджей і музичний продюсер Avicii разом з британською виконавицею Рітою Орою зняли у Києві відео на пісню "Lonely Together".  джерело  www.ukrinform.ua
Опублікований на YouTube-каналі Avicii кліп за тиждень набрав більше 7 млн переглядів, передає "Новое время".

У ролику можна помітити київські локації: Ботанічний сад, парк "Перемога" і Рибальський міст.

Крім того, героями кліпу стали екс-барабанщик проектів "Alloise" та "Dvoe" Артем Угодників і його дружина Аліна.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Енергетична компанія TIU-Канада стала першим іноземним інвестором в Україну в рамках дії Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою. Про це йдеться в повідомленні компанії, яке передано Укрінформу  www.ukrinform.ua

"TIU-Канада стає першим канадським інвестором в Україну, що користується правилами Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, яка набула чинності 1 серпня. TIU-Канада, дочірнє підприємство компанії Refraction Asset Management, влітку цього року почала будівництво сонячної електростанції вартістю 10 мільйонів євро у Нікополі, Дніпропетровської області. 10 мегаватна станція буде постачати електроенергію місцевим жителям та підприємствам", - йдеться у повідомленні.

"Ми пишаємося тим, що будемо першим інвестором у рамках Угоди про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною. Але найголовніше, на практиці це дозволить TIU-Канада постачати українцям чисту енергію", - зазначила директор українського представництва TIU-Канада Валентина Белякова.

Вона також зазначила, що в Україні тарифи на відновлювану енергетику - одні з найкращих у Європі. "Тариф на постачання електроенергії в мережу чинний до 1 січня 2030 року та заохочує прямі іноземні інвестиції в Україну. Це добре для енергетичної незалежності України, а також для економічного зростання", - сказала Белякова.

Нагадаємо, Угода про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною була підписана 11 червня, 2016 р. та набула чинності 1 серпня, 2017 р. Окрім комерційних переваг для бізнесу обох країн, угода покликана підтримати економічні реформи та ініціативи уряду щодо розвитку України, зміцнить канадсько-українське партнерство. Ця угода є результатом 5 років переговорів.

TIU-Канада – це енергетична компанія, що працює у секторі відновлюваної енергетики та знаходиться в місті Калгарі, провінції Альберта. Свою роботу в Україні компанія почала влітку цього року.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Please visit the photo exhibit "My army. See through heart" from 23 September to 30 September at 145 Evans Ave. (organized in the framework of the Invictus Games Toronto 2017)
More Posts
Share by: