Завдання моди, як і мистецтва, — доводити, що будь-яка форма тіла прекрасна — дизайнер Любов Гук

  • By UC Family Magazine
  • 14 Mar, 2014

Наразі таке багатозначне поняття як «тренд» — рушійна сила не лише моди, але й постійний “спам” в наших головах. Заледве чи не вся модна індустрія змушує людину підганяти своє тіло під еталонні форми, а в традиційному одязі було якраз навпаки — все вирішували не еталони, а пропорції — в такому одязі людина ставала загадковою, — вважає дослідниця фольклору, випускниця кафедри культурології Києво-Могилянської академії, авторка   етнобренду «Gama Wear»   Любов Гук. Нещодавно вона презентувала свою колекцію новоствореного одягу, пошитого за етнічними мотивами, провівши фотосесію моделей в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”.

Опісля ми поспілкувалися з Любою з приводу її колекції, бачення сучасної моди й мабутнього у традиційного стилю.

— Яка концепція твоєї колекції?

— Головна ідея – зробити одяг простішим, вільнішим і таким, що більш захищає. В даному випадку поняття «свободи» розглядається не як роздягання, а як свобода вибору власної образності, як забезпечення вільних рухів для тіла, і нарешті, як те, що може захистити тіло від постійного публічного візуального контролю. Фольклорний стрій зроблений так, що будь-яка фігура набуває гармонійних пропорційних зв’язків із одягом. Таким чином ми досягаємо вже згаданих цілей: ми захищені й збалансовані. У традиційному одязі людське тіло важко розпізнати через одяг, важко здогадатись, в кого які форми. Людина стає водночас загадковою і простою.

Любов Гук

 

— Ти казала, що головне у твоєму одязі — це елементи «етно», котрі поступово просочуються у повсякденний одяг. А як саме це відбувається?

— В першу чергу через форму. Мало того, що ми до цього тяжіємо, адже серед нас ще багато носіїв етнокультури, її взагалі важко назвати для когось далекою просто в силу своєї яскравої дієвої образності. Якщо взяти будь-який етнічний елемент і зробити його максимально абстрактним, то фактично він буде читатися всіма, за рахунок багатьох факторів — певних архетипічних мотивів (згадаємо Юнга), за рахунок своєї відмінності від масово тиражованого продукту. Навіть якщо не можна ідентифікувати, чий це фольклор: африканський чи український.

— У твоєму одязі більше українського?

— В моєму одязі більше абстрактного «етно». Коли ми робимо максимально абстрактні речі, стираємо деталі, то працюють вже абсолютно інші чинники. Видозмінена вишивка та орнамент теж кодовані і їх легко можуть прочитати групи носіїв. Якщо від цього абстрагуватись і створити максимальну абстракцію, то там вже буде працювати, припустимо, фактура тканини або ж колір, водночас деталі тут вже будуть неважливими. Не можу сказати, що не люблю деталей, але іноді я схильна їх позбуватися.

Фото — Марія Вінова
Модель — Уляна Опанович
Макіяж — Христина Момотюк

 

— З чого почалось твоє захоплення дизайном одягу?

— Це все через те, що зараз фактично немає нормального одягу за нормальну ціну. Важко було знайти те, що мене влаштовувало. Виявилось, що існує такий парадокс: найпростіша річ буде коштувати максимально дорого. Здавалось, має бути навпаки за логікою. Припустимо, найбанальніша майка без жодних деталей коштує дорожче розцяцькованої прикрасами. Зробити той самий декор дорожче — це окрема робота, матеріал, техніка, і так далі.

Перевернутість логіки на нашому ринку фактично змушує взятись за голку з ниткою і створювати для себе такий одяг, котрий влаштовуватиме у всіх аспектах. Якісна робота завжди виникає з прагматики, якщо немає актуальної проблеми, котра породжує творчість, то й сама творчість фактично даремна.

Фото — Олена Максименко
Модель — Анастасія Мельниченко
Макіяж — Христина Момотюк

 

Першою я пошила спідницю. Незважаючи на моду, сучасні максі-спідниці зроблені максимально незручно, їхня довжина інколи екстремальна; для людей, котрі пересуваються містом громадським транспортом, такий одяг є свого роду екстримом. Він просто не підходить для міста.

Сучасна висока! мода загалом грішить тим, що постійно відчужується від реальності. В результаті ми маємо цілий вагон метро людей, що вбрані в однакові джинси і куртки. При цьому ці джинси з десятьох підійдуть, можливо, трьом, а іншим семи доведеться ці джинси підкорювати і підганяти під них своє тіло.

Людина в такому одязі частенько відчуває незручність свого тіла… Це наслідки роботи “суспільного ока”, в публічному просторі всі на тебе дивляться, ти теж дивишся на них. Це ситуація, яка викликає багато протиріч. ВОДНОЧАС З ТИМ одяг по ідеї повинен тебе захистити, даруючи внутрішній комфорт. На нього покладається завдання забезпечити тобі відповідну (бажану) образність. Адже в більшості випадків людське тіло — це неправильне тіло. А сучасна мода орієнтується на якусь вигадану «правильність» чи досконалість, яких фактично нема. Моя принципова позиція — одяг не повинен бути річчю в собі, одяг потрібен для того, щоб підкреслити образ людини, не більше і не менше.

В традиційному одязі навіть у найбіднішому костюмі ти не будеш “голим”, в ньому оточуючі не зможуть визначити об’єм твоїх стегон, наприклад. В пропорціях все складається таким чином, що навіть питання про якісь параметри тіла не виникає.

Завдання моди, як і мистецтва — це не створювати шаблони, а доводити, що будь-яка форма прекрасна.

Фото — Марія Вінова
Модель — Інна Бражник
Макіяж — Христина Момотюк

 

— Звідки приходить твоє натхнення?

— Надихають фольклорні мотиви, не обов’язково навіть українські. Африка до речі, дуже багата фольклором, люди там схильні обходитись найпростішими речима. Наприклад, в тих бідних племенах, де немає нічого, окрім шматка бавовни, можуть створити зачіску із кришечок з-під «Пепсі-коли» з фантастичною композицією на голові, або неймовірні прикраси з бісеру. Вони обходяться мінімумом, використовуючи найпростіше і демонструють справжні дива формотворення. Ніяких технологій, лиш уява.

Олена Максименко
Модель — Анастасія Мельниченко
Макіяж — Христина Момотюк

 

Український сільський фольклор до 19-го століття теж надихає, а от міський, як на мене, дуже перевантажений. Надихає пошаровість автентичного одягу, надихають його форми. Та ж сама керсетка враховує періоди життя жінки, тому її фактично можна носити від дитинства і аж до старості, вона універсальна. Це не той випадок, коли сьогодні я собі подобаюсь і можу це вдягнути, а завтра так не вийду. У цьому випадку одяг робиться так, що в будь-якому випадку він буде хорошим і ти будеш хороша в ньому. Одяг був якісним і довговічним, особливо через грубу фактуру. До речі, досвід показує, що надзвичайно малій кількості людей личать, приміром, сукні з надтонких тканин.

— А як щодо творчих планів?

— Хотілось би творити в тому ж ключі, проте розширити кольоровий спектр тканин, хочеться попрацювати зі справжнім полотном. З мішковиною я вже працюю. Справа в тому, що грубе полотно тримає форму. Ще планую видозмінювати непринципові елементи декору і працювати з базовими фольклорними формами, тут роботи з варіаціями ще не початий край, все потрібно перевіряти на практиці, наскільки це відповідає вимогам сьогодення. Також є ідея створити “українську амазонку” за рахунок видозміни українського чоловічого костюму — тих же шароварів. Це неважко зробити в першу чергу за рахунок універсальності цього одягу. Хочеться розширити кількість самих одиниць і створити щось подібне до бренду.

Фото — Марія Вінова
Модель — Олена Максименко
Макіяж — Христина Момотюк

 

— Яке майбутнє в одягу з етномотивами?

— Дивлячись, що називати таким одягом. Якщо мені дають бальну сукню з корсетом і називають це «етно», я це не вважаю правдою. Але якщо створюю довгу спідницю, то можу навести аргументи на її користь, і то, якщо ідеться про певну довжину. Якщо це річ з кількома вишитими хрестиками, це також не «етно», а загравання зі стилем. В самого концепту «етно» є майбутнє лише в тому випадку, якщо він не тільки пристосується до сучасних реалій, а й модифікується на конотативному рівні — тобто на рівні значень, які ми вкладаємо в слово «етно».

Розмовляла   Інна Бражник, НЦНК “Музей Івана Гончара”,   honchar.org.ua

Світлини зі сторінки   GAMA WEAR у Facebook

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Шведський діджей і музичний продюсер Avicii разом з британською виконавицею Рітою Орою зняли у Києві відео на пісню "Lonely Together".  джерело  www.ukrinform.ua
Опублікований на YouTube-каналі Avicii кліп за тиждень набрав більше 7 млн переглядів, передає "Новое время".

У ролику можна помітити київські локації: Ботанічний сад, парк "Перемога" і Рибальський міст.

Крім того, героями кліпу стали екс-барабанщик проектів "Alloise" та "Dvoe" Артем Угодників і його дружина Аліна.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Енергетична компанія TIU-Канада стала першим іноземним інвестором в Україну в рамках дії Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою. Про це йдеться в повідомленні компанії, яке передано Укрінформу  www.ukrinform.ua

"TIU-Канада стає першим канадським інвестором в Україну, що користується правилами Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, яка набула чинності 1 серпня. TIU-Канада, дочірнє підприємство компанії Refraction Asset Management, влітку цього року почала будівництво сонячної електростанції вартістю 10 мільйонів євро у Нікополі, Дніпропетровської області. 10 мегаватна станція буде постачати електроенергію місцевим жителям та підприємствам", - йдеться у повідомленні.

"Ми пишаємося тим, що будемо першим інвестором у рамках Угоди про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною. Але найголовніше, на практиці це дозволить TIU-Канада постачати українцям чисту енергію", - зазначила директор українського представництва TIU-Канада Валентина Белякова.

Вона також зазначила, що в Україні тарифи на відновлювану енергетику - одні з найкращих у Європі. "Тариф на постачання електроенергії в мережу чинний до 1 січня 2030 року та заохочує прямі іноземні інвестиції в Україну. Це добре для енергетичної незалежності України, а також для економічного зростання", - сказала Белякова.

Нагадаємо, Угода про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною була підписана 11 червня, 2016 р. та набула чинності 1 серпня, 2017 р. Окрім комерційних переваг для бізнесу обох країн, угода покликана підтримати економічні реформи та ініціативи уряду щодо розвитку України, зміцнить канадсько-українське партнерство. Ця угода є результатом 5 років переговорів.

TIU-Канада – це енергетична компанія, що працює у секторі відновлюваної енергетики та знаходиться в місті Калгарі, провінції Альберта. Свою роботу в Україні компанія почала влітку цього року.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Please visit the photo exhibit "My army. See through heart" from 23 September to 30 September at 145 Evans Ave. (organized in the framework of the Invictus Games Toronto 2017)
More Posts
Share by: