Open Letter from writer Yuri Andruchowytsch on the Current Situation in Ukraine

  • By UC Family Magazine
  • 24 Jan, 2014

Dear friends,
especially foreign journalists and editors,These days I receive from you lots of inquiries requesting to describe the current situation in Kyiv and overall in Ukraine, express my opinion on what is happening, and formulate my vision of at least the nearest future. Since I am simply physically unable to respond separately to each of your publications with an extended analytical essay, I have decided to prepare this brief
statement which each of you can use in accordance with your needs. The most important things I must tell you are as follows.

During the less than four years of its rule, Mr. Yanukovych’s regime has brought the country and the society to the utter limit of tensions. Even worse, it has boxed itself into a no-exit situation where it must hold on to power forever-by any means necessary. Otherwise it would have to face criminal justice in its full severity. The scale of what has been stolen and usurped exceeds all imaginination of what human avarice is capable.

The only answer this regime has been proposing in the face of peaceful protests, now in their third month, is violence, violence that escalates and is “hybrid” in its nature: special forces’ attacks at the Maidan are combined with individual harassment and persecution of opposition activists and ordinary participants in protest actions (surveillance, beatings, torching of cars and houses, storming of residences, searches, arrests, rubber-stamp court proceedings). The keyword here is intimidation. And since it is ineffective, and people are protesting on an increasingly massive scale, the powers-that-be make these repressive actions even harsher.

The “legal base” for them was created on January 16, when the Members of Parliament fully dependent on the President, in a crude violation of all rules of procedure and voting, indeed of the Constitution itself, in the course of just a couple of minutes (!) with a simple show of hands (!) voted in a whole series of legal changes which effectively introduce dictatorial rule and a state of emergency in the country without formally declaring them. For instance, by writing and disseminating this, I am subject to several new criminal code articles for “defamation,” “inflaming tensions,” etc.

Briefly put, if these “laws” are recognized, one should conclude: in Ukraine, everything that is not expressly permitted by the powers-that-be is forbidden. And the only thing permitted by those in power is to yield to them.
Not agreeing to these “laws,” on January 19 the Ukrainian society rose up, yet again, to defend its future.

Today in television newsreels coming from Kyiv you can see protesters in various kinds of helmets and masks on their faces, sometimes with wooden sticks in their hands. Do not believe that these are “extremists,” “provocateurs,” or “right-wing radicals.” My friends and I also now go out protesting dressed this way. In this sense my wife, my daughter, our friends, and I are also “extremists.” We have no other option: we have to protect our life and health,as well as the life and health of those near and dear to us. Special forces units shoot at us, their snipers kill our friends. The number of protesters killed just on one block in the city’s government quarter is, according to different reports, either 5 or 7. Additionally, dozens of people in Kyiv are missing.

We cannot halt the protests, for this would mean that we agree to live in a country that has been turned into a lifelong prison. The younger generation of Ukrainians, which grew up and matured in the post-Soviet years, organically rejects all forms of dictatorship. If dictatorship wins, Europe must take into account the prospect of a North Korea at its eastern border and, according to various estimates, between 5 and 10 million refugees. I do not want to frighten you.

We now have a revolution of the young. Those in power wage their war first and foremost against them. When darkness falls on Kyiv, unidentified groups of “people in civilian clothes” roam the city, hunting for the young people, especially those who wear the symbols of the Maidan or the European Union. They kidnap them, take them out into forests, where they are stripped and tortured in fiercely cold weather. For some strange reason the victims of such actions are overwhelmingly young artists-actors, painters, poets. One feels that some strange “death squadrons” have been released in the country with an assignment to wipe out all that is best in it.

One more characteristic detail: in Kyiv hospitals the police force entraps the wounded protesters; they are kidnapped and (I repeat, we are talking about wounded persons) taken out for interrogation at undisclosed locations. It has become dangerous to turn to a hospital even for random passersby who were grazed by a shard of a police plastic grenade. The medics only gesture helplessly and release the patients to the so-called “law enforcement.”

To conclude: in Ukraine full-scale crimes against humanity are now being committed, and it is the present government that is responsible for them. If there are any extremists present in this situation, it is the country’s highest leadership that deserves to be labeled as such.

And now turning to your two questions which are traditionally the most difficult for me to answer: I don’t know what will happen next, just as I don’t know what you could now do for us. However, you can disseminate, to the extent your contacts and possibilities allow, this appeal. Also, empathize with us. Think about us. We shall overcome all the same, no matter how hard they rage. The Ukrainian people, without exaggeration, now defend the European values of a free and just society with their own blood. I very much hope that you will appreciate this.

Translated from Ukrainian by Vitaly Chernetsky

We Ukrainians in the Diaspora in North America are very much concerned about the rising violence happening in Kyiv. The brutality against journalists and free speech in general and now the deaths of protesters is appalling, and we stand with the Ukrainians who are protesting for a just, peaceful and better life. As a writer, I especially appreciate how important free speech is for activists. Stay strong! Slava Ukraini!
— Irene Zabytko, Writer and Filmmaker, Florida

Veranda Project

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 25 Aug, 2017
24 серпня 2017 року, в День Незалежності України ФОМА та гурт Мандри презентували кліп на пісню " Гради Вогняні" в ім'я світлої пам'яті всіх загиблих Вояків нашої Батьківщини , що поклали душу і тіло за нашу рідну землю. За мирне небо над Україною .
Всі фото і відео цього кліпу , відзняті Олександром Глядєловим, Олесем Кромплітцом, Максимом Дондюком та Маркіяном Луцeйко протягом останніх трьох з половиною років цієї війни . Слова і музика - Сергій Фоменко.
Сергій Фоменко: "Ми також присвячуємо цей кліп і пісню світлій пам'яті загиблих в Ілловайську . Ми пам'ятаємо , ми дякуємо , ми сумуємо і схиляємо голови. Слава Героям України !"
By UC Family Magazine 23 Aug, 2017
23 серпня в Україні відзначають День державного прапора. І хоч це свято відносно нове (його почали святкувати з 2004 року), та історія українського прапора сягає сивої давнини.
Джерело  Телеканал новини «24»

Легенди про зародження

Як на українських землях з’явився символ з поєднанням синього та жовтого кольорів – достеменно невідомо. Деякі легенди говорять, що ці кольори з’явились завдяки трипільцям під час великого переселення народів.

Перша історична згадка датується 1256 роком – днем заснування Львова. Саме на гербі міста Лева поєднались ці символічні для країни кольори – жовтого лева на блакитному фоні.

Поєднання цих барв знаходимо і в добу козацтва, особливо у період XVIII століття. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.

Перша письмова згадка

Під час опису Грюнвальдської битви (між військами держави Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського та Руського, 1410 рік) автор розповідає, що львівське військо виступило під синьо-жовтими кольорами – це був синій прапор із золотим левом, що спирається на скелю.

Перша спроба утворити прямокутний прапор із жовтого та блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою (перша українська політична організація на Галичині, створена під час революції в Австрійській імперії для оборони прав українського населення). У 1848 році з ініціативи Ради на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.

Прапор і політика

Перше офіційне визнання синьо-жовтого як прапора українського народу відбулась 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого та блакитного кольорів як стяга Української Народної Республіки.

До речі, донині точаться дискусії про те, який прапор правильний: сучасний варіант із блакитним вгорі та жовтим внизу, чи навпаки – із жовтим зверху. Деякі історики переконують: саме останній варіант використовували у часи Української Народної Республіки. Насправді ж у часи УНР використовували обидва варіанти стягу.

Нині принести український прапор на футбольний матч стало нормою, однак у часи СРСР з’явитись з синьо-жовтим полотнищем було справжнім подвигом.

Історичний футбольний матч

Справді історична подія відбулась 27 липня 1976 року. У Монреалі на Олімпійських Іграх під час футбольного матчу між збірними Німецької Демократичної Республіки та СРСР (більшість команди збірної становили гравці київського "Динамо") українці вивісили плакат із надписом: "Свобода Україні!". А українець Данило Мигаль, який жив у Канаді, наважився вибігти із синьо-жовтим прапором просто на футбольне поле та ще й станцював гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону. Тоді чи не вперше весь світ побачив український прапор.

" target="_top">Цей момент можна побачити на 1:15:44

Найбільший прапор України має розмір 40х60 метрів, він повністю ідентичний до пропорцій стандартного: дві рівні смуги, а ширина і висота мають співвідношення 2:3. Стяг внесли до Книги рекордів України.

Цей велетень об’їхав майже усю країну. Його розгорнули у прифронтовому Маріуполі, коли місто звільнили від терористів.

By UC Family Magazine 04 Jul, 2017
1 липня Канада святкувалa своє 150-річчя.
Canada 150 Mosaic i TO Canada with Love - це проекти до 150 -річчя Канади.
Зайнялo два роки, щоб розробити та виставити понад 80 000 картин та 150 окремих фресок по всій країні. Проект Canada 150 Mosaic сформує одну гігантську фреску мозаїку довжиною 365 метрів (це чотири футбольні поля!). TO Canada with Love (До Канади з любов’ю) - це програма заходів, що проводиться по всій
More Posts
Share by: