Talents of Ukraine – Svitlana Sasu

  • By UC Family Magazine
  • 20 Oct, 2011

Тепла приємна усмішка, ніжні медові очі і щирий голос співачки і акторки Світлани Сасу зачаровують. Щирість, теплота і закоханість в українську культуру приємно дивують, коли дізнаєшся, що виросла вона у Молдові.  Позитив і закоханість в українське легко передались мені під час розмови з нею. Таким же позитивом, світлом, щирістю і доброю енергією позначена також її пісенна творчість, яку Світлана Сасу даруватиме глядачам в Канаді під час туру «Talents of Ukraine» спільно із Заслуженим Ансамблем пісні і танцю «Донбас» під керівництвом Олександра Прокопенка, солістом Євгеном Васькіним та скрипалькою Інесою Тимочко.

–           Яке твоє походження? Твоє захоплення піснею від твоєї родини?

–         Я щаслива, що мала можливість народитись у творчій сім’ї. Мій дідусь українець Андрій Мазанка був переселений з Миколаївщини в період розкулачування. Потім відбулась війна і він не зміг повернутись в Україну, хоч дуже хотів побачити рідні краєвиди. Коли я їздила в тур по Україні із канадськими колективами, мені пощастило побачити місця, де жив мій дідусь. Весь мій рід дуже музичний. Моя мати четверта дитина в сім’ї й у кожного з решти дітей, по кілька своїх дітей і вони всі грають на якомусь інструменті, або співають, або просто щось придумують. Ми коли приїжджали до бабусі з дідусем по маминій лінії в Тілінешскій район, між моїми двоюрідними по рік-два різниці, ставили маленький стільчик і всі діти, або щось говорили або співали, або грали. Мені батьки розповідали, що я стоячи серед старших на 2-3 роки дітей, ще не вміла говорити, але ставала на стільчик гарно кланялась, починала щось бурмотіти. Любов до пісні присутня в моєму роді. Розповідали, що по лінії дідуся його батько дуже гарно грав на гармонії. Всі його правнуки вміють грати на гармонії. По бабусі пішло, що дівчата співають, хлопці грають. У нас в родині співи, українські пісні лунали постійно. І мені дуже хотілось приїхати в Україну і почути, як це на Батьківщині відбувається. Коли я приїхала в Київ з маленького містечка, на мене дуже велике враження справило велике місто, з каштанами, алеями, постійно українська мова на вулицях, українські пісні. Я закохалась у це місто і вже 7 років в Києві. Скільки б я не проїхала по Україні, і в мене враження, що ця країна настільки різнобарвна, радісна, гостра на язичок, постійно жартує. Із-за того, що я багато, де їздила з колективами і видно було, що всі хто співає є дуже життєрадісні. Багато народних пісень я чула вдома в Молдові, а тут в Україні я захопилась творчістю Квітки Цісик.

 

–           Де ти здобула музичну освіту?  

–         Коли я приїхала в Київ з Молдови, з придністровського міста Рибниця, то вступила в Київський національний університет культури та мистецтв на вокал, а також в Національну Академію керівних кадрів культури та мистецтв на території Києво-Печерської Лаври на режисера масових свят (зараз вона називається Академія культури в Печерській лаврі). Вчилась паралельно на стаціонарі на вокалі в університеті культури та на заочному в Академії культури в Печерській лаврі. Проте, у мене була тиха мрія стати акторкою. В Академії у Лаврі було багато цікавих вчителів, які в певний момент порадили таки мені спробувати вступити на акторський, допомогли підготуватись до вступу в Національний театральний університет імені  Карпенка-Карого.  Знаю багато людей потрапляють  в  театральний університет з другого-третього разу, я потрапила з першого. Мені пощастило вчитись на курсі у Гулякіної  Євгенії Олександрівни, викладача сценічної мови, людини,  яка просто обожнює українську мову. Я відчувала як вона ставиться до українського слова, слухала як вона читає вірші, то у мене виникав ще більший захват й ще більше натхнення співати українські пісні і привносити  український колорит у світ. На моєму курсі було багато талановитих людей, з якими було приємно працювати. Тут з’явилась моя любов до професії.

–           Як ти плануєш концертну діяльність? Співпрацюєш з агенціями?

–         Коли я потрапила до Києва, то познайомилась із організацією «Україна-Світ», яка займається підтримкою українців за кордоном, організовує гастролі хорових і танцювальних колективів, поширює українську культуру поза межами України, привозить  українські книжки, підтримуює українські школи, церкви, сприяє побудові монументів імені Лесі Українки, Тараса Шевченка поза межами України. Цією організацією керує Іван Федорович Драч, також Алла Євгенівна Кензера.  Робота цих людей важка, але потрібна для України, оскільки українці за кордоном часто забувають, а молоде покоління просто не знає своєї культури. Я бачила як підтримують українські школи, церкви, роблять монументи, особливо на етнічному прикордонні. Завдяки цій організації я їздила в Італію та Єстонію на конкурси. Коли я перший рік у 2004 році приїхала до Києва, вперше відбувався спільний українсько-канадський мистецький тур містами України з колективами «Надія» і «Трембіта» зі Львова та хоровими співаками. Я брала участь у цьому турі, виступала разом з танцювальними колективами. Тоді ми об’їздили багато міст України. Пригадую, найбільше вражень від людей, які приходять побачити український танець, почути українську пісню, то це дуже надихає. Я їздила в Єстонію також з діаспорою, була лауреаткою фестивалю «Балтійська трембіта». У Ялті як актриса приймала участь у конкурсі читців Лесі Українки і була лауреатом. Нещодавно, у 2009 році була лауреатом фестивалю українських пісень в Італії. Найщемнішим для мене це конкурс українського романсу імені Квітки Цісик навесні цього року. Головою журі була Ніна Матвієнко, також американський продюсер Алекс Гутмахер, Олександр Горностай, Василь Лазарович.  Можливо, відразу важко було зрозуміти яким є український романс, оскільки приїхали різні співаки і оперні і естрадні, був теж спів кабаре. Напевно, кожен по-своєму сприймає український романс, але це дуже добре, що відбулась така спроба окреслити поняття українського романсу. У вимогах конкурсу було заспівати одну пісню Квітки Цісик, а іншу на власний вибір. Я співала «Чуєш брате мій» як її романс і «Я піду в далекі гори». У моєму репертуарі багато пісень Квітки Цісик, тому що ця співачка дуже близька моєму духу. Важливо, що конкурс відбувся добре і це не принципово, хто отримав вищу чи нижчу премію. Люди по-різному сприймають мистецтво. Вразило, що багато оперних співаків приїхали з-за кордону, з Росії, з Єстонії, з Польщі. Я познайомилась з багатьма з них. Всі вони сприймають по-своєму українську пісню, і звичайно, кожен народ впливає на неї по-своєму,  але у кожного є стержень любові до Батьківщини, незалежно якою манерою вони співають і найдорожче те, що вони співають про Україну. Для мене цей конкурс  це чудова можливість цих людей приїхати, заспівати, привнести якусь свою частинку. Я ніколи не зустрічала такої щирої зали глядачів, як Львові на конкурсі, але мабуть це вся Україна така.  Можливо, це через сприйняття голосу Квітки Цісик, бо вона дуже щира, відкрита людина і ця відкритість розливається. У цьому конкурсі вона відчувалась у  всіх людей.

  Які ще співачки, окрім Квітки Цісик, надихають? Які люди є для тебе авторитетними?

–         Надихають люди, які здатні нести своєю творчістю чистоту, любов, безкорисні. Майже всі творчі люди є безкорисними. Вони знають, що іноді співають дарма, для них не це важливо, їм головне, що вони несуть світлу ідею в музиці, у віршах іншим людям.  В тур по Італії я їздила із хоровими колективами, із художниками і коли ми їхали в автобусі, всі співали. Я спостерігала за цими людьми і дивувалась, що це всі різні люди – це різна Україна.  Їх українська пісня дуже щира тому, що це дуже глибока любов до батьківщини. І в момент, коли всі співають вони забувають про все інше, незважаючи на всі інші, кожного власні життєві обставини.

–           Які ролі ти зіграла в театрі Юного глядача на Липках?

–         Мені, насправді, дуже пощастило потрапити в такий чудовий театр. Я вважаю, що коли молоді актори після університету  потрапляють до дитячого театру,  то це лише приємні враження. Театр юного глядача на Липках у Липському провулку має чудову атмосферу. Коли я зайшла в цей театр ще перед прослуховуванням, зрозуміла наскільки він казковий.  Мої батьки і я дуже щасливі, що я потрапила на роботу в цей театр, бо зараз взагалі важко потрапити куди-небудь на роботу. Директор  Театру юного глядача, Віктор Сергійович Гирич, оскільки сам має дітей, то намагається поставити твори, які збережуть в дітях світлу мрію. Майже кожна вистава надихає і підтримує дітей в їх непередбачуваності. Вона не вбиває в них творця, а навпаки розвиває. Нещодавно в нас було відкриття сезону і коли дітей зустрічають актори з кольоровим гримом, або гномик, або фея, то відчуття, що потрапляєш в казку. Щиро заздрю цим дітям.  До нас в Театр юного глядача часто запрошують інших режисерів. Нещодавно був Кузьменко Делінде, який часто працює в театрі імені Франка. Його запросили поставити «Місяць на селі Тургенєва». Я там граю Катю, образ дівчини, яка знає, що робити, як їй жити правильно.  Вона подобається всім хлопцям навколо, але  свою мету тримає,  залишається неприступна. Потім ввели в роль у виставі «Поліанна». Трішки сумна роль, дівчинки Міллі, яка дивиться за мамою, яка перебуває в інвалідному кріслі, немає можливості ходити і дуже в цьому розчарована і страждає із-за цього і дочка теж страждає. Потім з’являється маленька дівчина «Поліанна». Вона переконує всіх, що все буде добре. Постійно посміхається і цим змінює життя навколо себе і матері. Загалом, кожна вистава  у дитячому театрі наповнена світлом.

–           Який зв’язок з агенцією « Boenarts »? Ти раніше виступала з ними?

–         Вперше я їздила із туром по Україні з канадським колективом «Надія» та львівським «Трембіта» у 2004 році із керівником Богданом Ткачишиним. Це дуже працьовита та талановита людина, яка щиро вірить, що українська культура буде всюди розвиватись, він прагне цього. Він походить зі Львова, але поїхав потім до Канади з сім’єю. Він часто повторює, що хоче щоб всі дізнались про українців, про їх культуру. Це людина вірна своїй батьківщині. З Богданом ми познайомились у 2004 році і він тоді ще жив мрією про те, що він робити тури українців в Канаду. Минулого року привозив в Канаду ансамбль Вірського. Він прагне показати Канаді, що є молоді, талановиті, можливо, ще десь не повністю ще відомі, але вірні українській культурі люди. Для цього для виступів у Національному ансамблі пісні і танці «Донбас» буде відібрано молодих танцюристів. Художній керівник ансамблю Олександр Прокопенко дуже приємна і відкрита людина, справив на мене дуже позитивне враження. Буде ще співак з цього колективу Євген Васькін і скрипалька зі Львова Інеса Тимочко. Співатимемо окремо, можливо одну-дві пісні заспіваємо разом українські пісні, відомі всьому світові «Червона рута», «Водограй», «Стожари» , а також з багато з репертуару Квітки Цісик.

–           Яка пісня відображає твій характер?

–         Це «Два кольори», «Чуєш брате мій». Це не тому, що пісні Квітки Цісик, а це відображення доль українців. «Черемшина» – дуже світла пісня, яка лине мені до душі і інші також. Майже всі пісні я відчуваю душею. Я довго шукаю перед тим, як щось виконати, щоб потім зрозуміти, що це твоє. Якщо знаходиться, тоді ти співаєш і відчувається, що це твоє насправді.

  Яке місто подобається ? Яка атмосфера тобі близька?

–         Мені здається, я ще замало бачила в світі, щоб сказати, що мені дуже-дуже щось сподобалось. Можливо, це моя риса така, але я люблю там де я є. Я люблю свою Батьківщину. Кожне місто захоплює своєю індивідуальністю. Мені подобається, що світ дуже неординарний і не схожий. Непогано бути спочатку тут, а потім там, поїздити по всьому світі подивитись.

–           Чи бувала ти в Канаді? Чи маєш певний образ цієї країни?

–         В Канаді не була, але я вже в передчутті. Читаю книжки, маю фотографії. Мене інтригує ця країна, настільки вона різна. З одного боку, десь дуже холодно, а з іншого не дуже. Я в мрії, в уявленні, що це має бути дуже гарно і цікаво.

–           Чи є записи пісень у твоєму виконанні?

–         Нещодавно вийшов мій перший диск під назвою «Моя Україна», виданий у творчій агенції «Простір музики». Запис я робила в Кишеневі, це приблизно зайняло мені півроку. Кількість примірників невелика і їх можна отримати на моїх концертах.

Розмовляла Iрина Колодiйчик

UC Family Magazine

By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Шведський діджей і музичний продюсер Avicii разом з британською виконавицею Рітою Орою зняли у Києві відео на пісню "Lonely Together".  джерело  www.ukrinform.ua
Опублікований на YouTube-каналі Avicii кліп за тиждень набрав більше 7 млн переглядів, передає "Новое время".

У ролику можна помітити київські локації: Ботанічний сад, парк "Перемога" і Рибальський міст.

Крім того, героями кліпу стали екс-барабанщик проектів "Alloise" та "Dvoe" Артем Угодників і його дружина Аліна.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Енергетична компанія TIU-Канада стала першим іноземним інвестором в Україну в рамках дії Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою. Про це йдеться в повідомленні компанії, яке передано Укрінформу  www.ukrinform.ua

"TIU-Канада стає першим канадським інвестором в Україну, що користується правилами Угоди про зону вільної торгівлі з Канадою, яка набула чинності 1 серпня. TIU-Канада, дочірнє підприємство компанії Refraction Asset Management, влітку цього року почала будівництво сонячної електростанції вартістю 10 мільйонів євро у Нікополі, Дніпропетровської області. 10 мегаватна станція буде постачати електроенергію місцевим жителям та підприємствам", - йдеться у повідомленні.

"Ми пишаємося тим, що будемо першим інвестором у рамках Угоди про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною. Але найголовніше, на практиці це дозволить TIU-Канада постачати українцям чисту енергію", - зазначила директор українського представництва TIU-Канада Валентина Белякова.

Вона також зазначила, що в Україні тарифи на відновлювану енергетику - одні з найкращих у Європі. "Тариф на постачання електроенергії в мережу чинний до 1 січня 2030 року та заохочує прямі іноземні інвестиції в Україну. Це добре для енергетичної незалежності України, а також для економічного зростання", - сказала Белякова.

Нагадаємо, Угода про зону вільної торгівлі між Канадою і Україною була підписана 11 червня, 2016 р. та набула чинності 1 серпня, 2017 р. Окрім комерційних переваг для бізнесу обох країн, угода покликана підтримати економічні реформи та ініціативи уряду щодо розвитку України, зміцнить канадсько-українське партнерство. Ця угода є результатом 5 років переговорів.

TIU-Канада – це енергетична компанія, що працює у секторі відновлюваної енергетики та знаходиться в місті Калгарі, провінції Альберта. Свою роботу в Україні компанія почала влітку цього року.
By UC Family Magazine 26 Sep, 2017
Please visit the photo exhibit "My army. See through heart" from 23 September to 30 September at 145 Evans Ave. (organized in the framework of the Invictus Games Toronto 2017)
More Posts
Share by: